Справа № 761/44454/19
Провадження № 2-з/761/820/2019
16 грудня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.,
за участю секретаря Орел П.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Жанна Валеріївна, про визнання недійсним договору дарування -
Позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду справи є оскарження Договору дарування частки квартири АДРЕСА_1 , 1/6 частка якої була відчужена ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного правочину ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності у вигляді стягнення на вказану частку нерухомого майна в рахунок погашення боргу в розмірі 811857, 44 грн., згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2013 року по справі 761/15581/13-ц.
Одночасно із зверненням до суду з позовом, позивачем було подано клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою суду від 22.11.2019 року було повернуто позивачу.
12.12.2019 позивач повторно звернулась до суду із клопотанням про забезпечення позову відповідно до якого остання просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/6 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування 1/6 частки квартири, серія та номер № 1549, виданого 06.11.2013 року приватним нотаріусом КМНО Вагіною Ж.В.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2019 року, дане клопотання було передано для розгляду судді Рибаку М.А. 13.12.2019 року.
За результатом розгляду поданого клопотання про забезпечення позову судом встановлено наступне.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач зазначає, що спір стосується недійсним договорударування 1/6 частки квартири, а тому накладення арешту на квартиру є співмірним із заявленими вимогами.
Разом з тим, враховуючи предмет та підстави позову, доводи викладені у клопотанні позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до позовних вимог позивач просить суд визнати недійсним Договір дарування 1/6 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , серія та номер 1549, виданого 06.11.2013 року приватним нотаріусом КМНО Вагіною Ж.В. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 7672722 від 06.11.2013 року ПНКМНО Галаган Ж.В. на підставі договору дарування 1/6 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , серія та номер 1549, виданого 06.11.2013 року приватним нотаріусом КМНО Вагіною Ж.В.
Разом з тим, можливе позитивне рішенн з приводу заявлених позовних вимог у даній справі, на переконання суду, підлягає примусовому виконанню не за рахунок частки квартири АДРЕСА_1 , а відтак - відсутність заявлених позивачем заходів забезпечення позову не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких звернувся позивач.
Окрім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних на підтвердження того, що частка даної квартири за можливим рішенням суду у справі буде підлягати передачі позивачу.
Окрім того, доводи позивача про те, що частка вказаної квартири може бути відчужена на користь третіх осіб не підтверджені жодними доказами та є лише припущеннями позивача.
Таким чином, в заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на зазначене майно, що не є співмірним із заявленими позивачем вимогами про визнання договору дарування недійсним.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Жанна Валеріївна, про визнання недійсним договору дарування - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ М.А. РИБАК