Справа № 761/24150/18
Провадження № 2/761/1622/2019
01 жовтня 2019 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Архипову І.Р.
за участі представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», ОСОБА_3 , про зняття арешту з майна
В травні 2018 року ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі по тексту - відповідач), третя особа: ТОВ ?Арма Факторинг? (надалі по тексту - третя особа), в якому просив суд: зняти арешт з майна та скасувати заборону на відчуження майна, які було накладено постановою старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 13 жовтня 2014 року в межах виконавчого провадження № 36359736 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4007/11, виданого 22 березня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ?Райффайзен Банк Аваль? заборгованості у сумі 6 239 831,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25 січня 2012 року з Позивача на користь ПАТ ?Райффайзен Банк Аваль? було стягнуто заборгованість за кредитним договором та судові витрати на загальну суму 239 831,40 грн. 22 березня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-4007/11, на підставі якого 11 лютого 2013 року Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 36359736. Постановою старшого державного виконавця Бялого М.Г. від 13 жовтня 2014 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. В лютому 2013 року позивач звернувся до відділу виконавчої служби з заявою про добровільне виконання рішення суду, в якій зазначив про згоду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором. 29 березня 2017 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, однак, арешт майна не знятий. В квітні 2018 року позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про зняття арешту з майна, проте, не отримав відповідь на своє звернення. А тому, змушений звертатися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва від 02 липня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив; про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив.
Надіслав до суду відзив зазначишив, що позовні вимоги позивача не визнає, оскільки, державний виконавець діяв у відповідності вимог Закону України ?Про виконавче провадження?. Законом передбачено стягнення виконавчого збору, а у такому випадку арешт не знімається. Просив суд в задовогленні позовних вимог відмовити.
Ухвалою судді від 04 лютого 2019 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_3 .
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає, що по справі зібрано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін та вважає за можливе провести судовий розгляд у відсутності осіб, що не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухав пояснення представника позивача, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.3 ст.12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 05 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ ?Райффайзен Банк Аваль? було укладено Кредитний договір № 223336007.
В цей же день, 05 червня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 223336007 між сторонами було укладено Договір іпотеки, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та встановлена заборона відчуження, реєстровий номер 3673.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року, яке набрало законної сили 06 лютого 2012 року, з ОСОБА_2 на користь ПАТ ?Райффайзен Банк Аваль? стягнуто заборгованість за кредитним договором № 223336007 від 05 червня 2008 року у сумі 6 238 011, 40 грн., 1700, 00 грн. судового збору та 120, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього - 6 239 831, 40 грн.
Вищезазначене рішення суду звернуто до примусового виконання, шляхом видачі 22 березня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчого листа № 2-4007/11.
11 лютого 2013 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 36359736 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4007/11, виданого 22 березня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва.
Як вбачається із матеріалів справи, в тому числі, копій матеріалів виконавчого провадження, 27 лютого 2013 року позивач звернувся до відповідача (ВДВС) із заявою про добровільне виконання рішення суду, в якій зазначив, що з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 223336007 від 05 червня 2008 року надає згоду переоформлення його власності, зазначеної в договорі іпотеки до Кредитного договору на стягувача.
Постановою старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 13 жовтня 2014 року було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 в межах суми боргу та оголошено заборону на його відчуження.
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно з Договором комісії № 10-12/15-к від 10 грудня 2015 року на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за Кредитним договором № 223336007 від 05 червня 2008 року ТОВ ?Арма Факторинг? зобов'язалося від свого імені та за рахунок ОСОБА_2 укласти з Первісним кредитором ПАТ ?Райффайзен Банк Аваль? Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 223336007 від 05 червня 2008 року.
Довідкою № 867/12 від 16 грудня 2015 року виданою ТОВ ? Арма Факторинг? підтверджує, що ОСОБА_2 не має будь-якої заборгованості перед Товариством, у тому числі і за кредитним договором № 223336007 від 05 червня 2008 року.
На підставі Договору відступлення права вимоги від 16 грудня 2015 року та Договору відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 21 грудня 2015 року ТОВ ?Арма Факторинг? усі права вимоги Первісного кредитора до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 223336007 від 05 червня 2008 року та Договором іпотеки від 05 червня 2008 року відступило Новому кредитору - ОСОБА_3 , що підтверджується Повідомленням боржника про відступлення права вимоги від 22 грудня 2015 року (Додаток № 2 до Договору відступлення права вимоги від 16 грудня 2015 року).
Наявною в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2015 року підтверджується, що на підставі вищевказаних договорів ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
24 грудня 2015 року ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_5 вказану квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим С.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 344.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ?Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції?, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власного волею.
Згідно з ч.1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року ?Про судову практику в справах про зняття арешту з майна? позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України ?Про виконавче провадження? арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до п. 2 ч.1ст. 37 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Частинами 1, 2 ст. 40 Закону України ?Про виконавче провадження? передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України ?Про виконавче провадження? підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України ?Про виконавче провадження? у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як вбачається із копій матеріалів виконавчого провадження №36359736, 29 березня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України ?Про виконавче провадження? (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), у той же час, арешт, який було накладено постановою державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13жовтня 2014 року знято не було.
03 квітня 2018 року ОСОБА_2 направив до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про зняття арешту з майна. Матеріалами справи підтверджується, що дане звернення позивача відповідачем не розглянуто.
При цьому, з листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 23 квітня 2019 року № 36359736/12, вбачається, що станом на 23 квітня 2019 року перевіркою бази АСВП встановлено, що громадянин ОСОБА_3 з заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2-4007/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 22.03.2012 р. до Відділу не звертався.
Згідно відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06 травня 2019 року, перевіркою відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень встановлено, що станом на 06 травня 2019 року виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва № 2-4007/11 від 22 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 6 239 831,40 грн. до Відділу не надходив та на примусовому виконанні у Відділі не перебуває.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що необхідність існування арешту майна та оголошення заборони на його відчуження у той час, коли виконавче провадження №36359736 не здійснюється, а виконавчий лист повернуто стягувачу, відпала, а подальша його наявність унеможливлює реалізацію позивачем прав власника.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі ?Пантелеєнко проти України? зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 2-5,12, 13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354-355, п. 15.5 розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (ЄДРПОУ 34691374, м. Київ. вул..Виборзька, 32), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ?Арма Факторинг? (ЄДРПОУ 32487373, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), про зняття арешту з майна, - задовольнити.
Скасувати арешт майна ОСОБА_2 та заборону на його відчуження накладений постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 13 жовтня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в межах виконавчого провадження № 36359736 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4007/11, виданого 22 березня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення заборгованості у сумі 6 239 831 (шість мільйонів двісті тридцять дев?ять тисяч вісімсот тридцять одна) гривня 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 09 жовтня 2019 року
Суддя: