Провадження №2-з/760/391/19
Справа №760/21583/15-ц
06 грудня 2019 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кушнір С.І.
за участю секретаря Горохівської М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача Київської місцевої прокуратури №9 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах Київської міської ради, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання права власності та витребування майна, -
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.02.2017 р., за результатами розгляду справи №760/21583/15-ц (провадження №2/760/1238/17), за позовом Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах Київської міської ради, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна, - позов задоволено.
Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 126343680000) за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141).
Витребувано від ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141).
Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 15892,5 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2018 р., заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.02.2017 р., - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 р., рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.02.2017 р. та постанову Київського апеляційного суду від 27.11.2018 р., - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 04.03.2019 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Під час судового розгляду справи, 04.12.2019 р. до суду від керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в собі: Київської міської ради, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить:
накласти арешт на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ;
заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 .
Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом позову у даній справі є визнання права власності та витребування квартири АДРЕСА_3 .
Вказане майно є власністю територіальної громади м. Києва на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.02.2013 та додаткового рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.03.2013 у справі № 22-ц/796/506/13, якими визнано квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та передано територіальній громаді міста Києва.
Однак, вже після постановления вказаних рішень, 19.08.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. укладено договір купівлі-продажу квартири, предметом якого є спірна квартира.
Враховуючи предмет спору та обсяг позовних вимог щодо оспорення права власності на майно, невжиття заходів забезпечення позову створює реальну можливість і ризик його подальшого відчуження, а як наслідок утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Таким чином, на даний час відповідач має можливість вільно розпоряджатись спірним майном, у тому числі, відчужувати його, що створює реальну загрозу ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2015, судом відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №760/21583/15-ц, оскільки вже на дане майно накладено арешти:
-постановою ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП № 48762898 від 17.09.2015;
-ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.09.2015 у справі № 760/16587/15-ц;
-ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2014 у справі №760/24757/14-ц;
-ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.09.2013 у справі №1-кс/760/3724/13.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на даний час вже припинено три арешти, чинним залишається лише арешт у кримінальному провадженні №12013110090010647 від 06.09.13, накладений ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.09.13 (справа №760/19694/13-к, провадження 1-кс/760/3724/13).
При цьому, по даному кримінальному провадженню постійно надходять клопотання про скасування арешту майна (справа №760/1258/15-к, №760/12672/19).
На даний час також на розгляді у слідчого судді перебуває клопотання адвоката ОСОБА_1. про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_3 (справа №760/23092/19).
Таким чином, дані обставини свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на створення умов для ухилення від виконання судового рішення.
Заявник зазначає, що наявність накладеного арешту на спірне майно не є безумовною підставою для відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій, як є безумовною підставою для зупинення їх проведення, в той час, як такою підставою є саме судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.
Дана обставина також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав, відповідно до якої 15.02.2019 реєстрацію права власності територіальної громади м. Києва скасовано та поновлено право власності ОСОБА_1. , незважаючи на чинний арешт у кримінальному провадженні №12013110090010647 від 06.09.13.
Дана обставина також свідчить про наміри відповідача відчужити квартиру, а тому виправданими та співмірними заходами забезпечення позову буде не лише арешт спірного майна, а й заборона суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією прав на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , які забезпечать можливість виконання судового рішення, у разі постановления на користь територіальної громади міста та фактичне поновлення порушеного права позивача.
З огляду на вищевикладене, виникла необхідність у забезпеченні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Встановлено, що предметом позову є визнання права власності та витребування квартири АДРЕСА_3 .
Як вбачається з інформаційної довідки №181999318 від 23.09.2019 р. з Державного реєстру речових прав, наданої суду, 15.02.2019 реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , територіальної громади м. Києва скасовано та поновлено право власності ОСОБА_1.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, та для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, але зареєстроване за відповідачем право власності на вказане нерухоме майно та невжиття заходів забезпечення позову створює реальну можливість і ризик його подальшого відчуження з метою унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, а дії відповідача щодо припинення арештів підтверджують спрямованість таких дій.
Положеннями ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 25 вказаного Закону проведення державної реєстрації прав зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав, що набрало законної сили.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність накладеного арешту на спірне майно не є безумовною підставою для відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій, як і безумовною підставою для зупинення їх проведення, в той час, як такою підставою є саме судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог, повідомлення представником позивача про обставини щодо наявності відчуження майна, а відтак, суд на даній стадії приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, таких як накладення арешту на майно та забороною вчиняти дії, може призвести до утруднення чи невиконання можливого рішення суду, що є підставою для забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, які стосуються майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, суд вважає обґрунтованими доводи заявника про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити частково в межах позовних вимог та в порядку забезпечення позову накласти арешт на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вважає, що такий захід забезпечення позову є відповідним та співмірним способом забезпечення у даній справі.
При цьому, в частині заяви про заборону вчинення будь-яких дій щодо об'єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 - слід відмовити, оскільки дана вимога дублює вимогу накладення арешту.
Такий захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, буде достатнім для забезпечення захисту порушених прав та інтересів позивача та виконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Заяву Київської місцевої прокуратури №9 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах Київської міської ради, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна, - задовольнити частково.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ;
В решті вимог заяви - відмовити.
Боржник: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Стягувач: Київська міська рада (адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.
Суддя Кушнір С.І.