Справа № 524/2924/19
Провадження № 2/524/1739/19
05 грудня 2019 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі: головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Воблікової І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь 16198,36 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15.02.2019 між ним і відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого, відповідач отримав 12700 грн та зобов'язався повернути їх до 25.03.2019. На даний час борг за договором позики не повернуто, відповідач уникає будь-яких зустрічей.
В судове засідання представник позивача надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не надіслав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом було встановлено, що 15.02.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 12700 грн, які зобов'язалась повернути до 25.03.2019.
Борг відповідачем не погашено.
Відповідно до ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В ст.1046 ЦК України зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.1047, 1048 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 1050, ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що в тому разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг певної грошової суми, так і дата її отримання.
Суд відзначає, що наявна в матеріалах справи розписка, на переконання суду, є належним та допустимим доказом, який підтверджує те, що між сторонами було укладено договір позики за умовами якого кожна сторона набула взаємні права та обов'язки, зокрема ОСОБА_1 , як позикодавець - право вимагати повернення коштів, а ОСОБА_2 , як позичальник - обов'язок повернути позикодавцеві суму позики у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд враховує те, що відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт укладення договору позики, або факт отримання коштів за договором позики у розмірі, визначеному в наданій позивачем розписці.
Отже, враховуючи те, що свій обов'язок щодо повернення коштів ОСОБА_2 не виконала, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення суми боргу за договором позики.
Визначаючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує те, що відповідачем не було надано заперечень з приводу неправильності проведених розрахунків, а також право позикодавця на отримання неустойки та сум, передбачених ст..625 ЦК України.
Отже, суд стягує з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 12700 грн та за період з 25.03.2019 до 05.12.2019 пеню в сумі 3080,01 грн, інфляційні втрати в сумі 151,13 грн, 3% річних в сумі 267,22 грн, а всього 16198,36 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 768,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу 2800 грн.
Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 141, 223, 258, 259, 263 - 265, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 борг за договором позики від 15.02.2019 в сумі 16198,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3568,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Д.Андрієць