Справа № 145/2072/18
Провадження № 22-ц/801/2285/2019
Категорія: 5
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кіосак Н. О.
Доповідач:Міхасішин І. В.
17 грудня 2019 рокуСправа № 145/2072/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,
за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 145/2072/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Фролової Людмили Миколаївни, приватного нотаріуса Тиврівського нотаріального округу Вінницької області Максименка Олега Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом визнання недійсним та скасування Акту державного виконавця від 28 лютого 2017 року, свідоцтв про право власності від 27 квітня 2017 року на житловий будинок та земельні ділянки, скасування реєстрації прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов'язання приватного нотаріуса відновити реєстрацію нерухомого майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Іващуком Віктором Анатолійовичем на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2019 року, повний текст якого складено 16 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Кіосак Н.О.,
встановив:
В листопаді 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», державного виконавця Тиврівського районного ВДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області Фролової Л.М., приватного нотаріуса Тиврівського нотаріального округу Вінницької області Максименка О.А., предмет і підстави якого неодноразово уточнювали.
Обґрунтовували позовні вимоги тим, що на виконанні Тиврівського районного ВДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області перебувало зведене виконавче провадження №47786822 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Довіра та гарантія» боргу в сумі 883315, 52 грн за виконавчими листами №2-1959/2009 та № 2 -754/09, виданими 06.08.2009.
В процесі виконання 28.02.2017 головним державним виконавцем Фроловою Л.М. складено Акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений начальником Тиврівського районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Магдалюк Н.Г., згідно з якими майно ОСОБА_1 : житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами загальною площею 177,5 кв.м., житловою площею 96,0 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0, 2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель; земельну ділянку площею 0, 1820 га для ведення особистого підсобного господарства розташовані за тією ж адресою, передано стягувачу відповідачу - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргу. На підставі цього Акта приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименком О.А. видано свідоцтва про право власності від 27.04.2017 на це нерухоме майно та здійснено його державну реєстрацію за відповідачем.
Така передача належного ОСОБА_1 нерухомого майна є незаконною, оскільки ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу стягувача у зведеному виконавчому провадженні на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2014 про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №2-1959/09 з АКБ «Східно-Європейський банк» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», яка була скасована постановою Апеляційного суду Вінницької області від 06.11.2018, а у задоволенні заяви про заміну стягувача відмовлено, а тому всі наступні дії стягувача у цьому виконавчому провадженні є незаконними. З цих підстав передача державним виконавцем майна ОСОБА_1 за Актом від 28.02.2017 є незаконною.
Процедура передачі майна стягувачу не відповідає ч.ч.8,9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на нереалізоване на прилюдних торгах майно боржника є постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складений за фактом такої передачі акт, тоді як за змістом свідоцтв, виданих приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименком О.А., останньому був наданий лише Акт про передачу майна стягувачу. Зміст вказаного Акта не відповідає вимогам закону, оскільки не відображає факту передачі майна стягувачу, отже така передача не відбулася. За таких обставин, приватний нотаріус Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименко О.А. за відсутності належних правових документів для видачі свідоцтв про право на нерухоме майно безпідставно видав свідоцтва про право власності від 27.04.2017.
Також така передача здійснена в порушення п. 28 розд. VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки здійснена без попереднього дозволу органів і піклування, який мав бути наданий з огляду на те, що на день передачі житлового будинку стягувачу за Актом державного виконавця, право користування житловим будинком мали неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням викладеного просили відновити становище, яке існувало до порушення права, визнати недійсними та скасувати:
Акт головного державного виконавця Тиврівського районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Фролової Л.М. від 28.02.2017 про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого 28.02.2017 начальником Тиврівського районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Магдалюк Н.Г. про передачу майна ОСОБА_1 стягувачу - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»;
Свідоцтва від 27.04.2017, видані приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименко О.А. та зареєстровані в реєстрі за номерами 232, 233, 234 про право власності ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на майно, що складається з :
житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 177,5 кв.м., житловою площею 96,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належало ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок, виданого Селищенською сільською радою народних депутатів 03 червня 1994 року;
земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0524585600:03:001:0113, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, в межах згідно з планом, що раніше належала ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії 1-ВН №013636, виданого Селищенською сільською радою народних депутатів 30.01.2001; земельної ділянки, площею 1,1820 га, кадастровий номер 0524585600:03:001:0114, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, в межах згідно з планом, що раніше належала ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії 1-ВН №013636, виданого Селищенською сільською радою народних депутатів 30.01.2001 року, які розташовані за тією ж адресою;
- рішення приватного нотаріуса Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (з відкриттям розділу):
індексний номер: 34976916 від 27.04.2017 року, 15:35:27, номер запису про право власності: 20183278, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1235740705245, щодо реєстрації права власності на житловий будинок, загальна площа (кв.м.): 177,5, житлова (кв.м.): 96, АДРЕСА_1 ;
індексний номер: 34978981 від 27.04.2017 року, 16:17:28, номер запису про право власності: 20184613, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1235838805245, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0524585600:03:001:0113, площею (га): 0,25, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 ;
індексний номер: 34980136 від 27.04.2017 року, 16:43:23, номер запису про право власності: 20185765, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1235901905245, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0524585600:03:001:0114, площею (га): 0,182, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель, адреса: АДРЕСА_1 ;
Зобов'язати державного реєстратора - приватного нотаріуса Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Максименка О.А. відновити реєстрацію нерухомого майна за попереднім власником ОСОБА_1 .
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ухвали Вінницького районного суду від 23.12.2014, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» є стягувачем у виконавчому провадженні № 45692644, яке входить до зведеного виконавчого провадження № 47786822, про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором на користь АКБ «Східно-Європейський банк» у сумі 693756 грн за виконавчим листом № 2-754/09.
Наданий приватному нотаріусу Максименку О.А. Акт від 28.02.2017 про передачу майна стягувачу містить всі необхідні відомості, передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, дії нотаріуса щодо видачі свідоцтв відповідають положенням ч.1 ст. 47 Закону України «Про іпотеку», чинне законодавство не містить вимог необхідності надання нотаріусу постанови виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості боржника у разі якщо прилюдні торги не відбулися.
Здійснення державним виконавцем передачі нерухомого іпотечного майна на реалізацію не потребувало попереднього дозволу органів опіки і піклування, оскільки ні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час укладення договору іпотеки не проживали та не були зареєстровані у спірному будинку та не мали права на користування ним.
В апеляційній скарзі, поданій та підписаній адвокатом Іващуком В . А., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування судом норм матеріального прав.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно визначився з колом спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють. А саме спір виник з підстав виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому суд помилкового застосував до цих правовідносин норми Закону України «Про іпотеку», тоді як до застосування підлягали положення Закону України «Про виконавче провадження». Рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не приймалося. Суд першої інстанції не з'ясував належним чином підстав позову та не надав належної оцінки доводам позивачів про те, що визнання незаконною заміни стягувача з АКБ «Східно-Європейський банк» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у зведеному виконавчому провадженні №47786822 по виконавчому листу №2-1959/2009 від 06.08.2009 має наслідком визнання незаконними всіх подальших виконавчих дій на користь відповідача і зокрема передачу йому майна за Актом від 28.02.2017. Також суд помилково застосував до спірних правовідносин норми, які регулюють правовідносини виселення з житлового будинку, тоді як підставою позову було порушення виконавцем п. 28 розд. VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, за змістом якого передбачена необхідність отримання державним виконавцем попереднього дозволу органів опіки і піклування на момент передачі нерухомого майна на реалізацію, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні. Оскільки станом на 28.02.2017 право користування житлом мали неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутність такого дозволу є підставою для визнання Акта державного виконавця недійсним.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07.11.2019 апеляційну скаргу в частині апелянтів ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану адвокатом Іващуком В.А. визнано неподаною та повернуто особам, які її подали. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Іващуком В.А. на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2019 року.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Іващук В.А. вимоги апеляційної скарги підтримав в межах доводів, зазначених в ній, просив скаргу задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
По справі встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.06.2009 у справі №2-1959/09 з ОСОБА_1 стягнуто на користь АКБ «Східно-Європейський банк» заборгованість в сумі 187829 грн та судові витрати.
На виконання вказаного рішення 06.08.2009 Замостянським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист № 2-1959-2009 (т.2 а.с. 18).
Ухвалою Вінницького міського суду від 16.09.2014 замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду № 2-1959/09 з АКБ «Східно-Європейський банк» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (т.2 а.с. 23).
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 06.11.2018 ухвалу Вінницького міського суду від 16.09.2014 у справі № 2-1959/09 скасовано, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором купівлі-продажу права вимоги №23/ФК-14 від 25.04.2014 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором №258/2007 року від 09.11.2007 року.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21.07.2009 у справі №2-754/09 з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» стягнуто солідарно заборгованість за споживчим кредитом №071/2007 року від 18.05.2007 в сумі 692026 грн та судові витрати -1730 грн.
В забезпечення виконання кредитного договору №071/2007 року від 18.05.2007 між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_1 18.05.2007 року було укладено іпотечний договір, за яким іпотекодавець - ОСОБА_1 передав банку в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором №071/2007 року житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , що належав йому на підставі Свідоцтва №142 про право власності, виданого Селищенською сільською Радою народних депутатів 03.06.1994 на підставі рішення виконкому Тиврівської районної ради народних депутатів №133 від 19.07.1990. Право власності іпотекодавця на зазначений предмет договору зареєстроване в КП «ВООБТІ» 03.06.1994 року, також іпотекодавець в іпотеку передав земельну ділянку, площею 0,3882 га за вказаною адресою, що належала іпотекодавцю на підставі Державного акта на право приватно власності на землю серії І-ВН від №013636, виданого Селищенською сільською радою народних депутатів 30 січня 2001року на підставі рішення 6 сесії 22 скликання Селищенської сільської ради народних депутатів від 11.10.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №295, кадастрові номери земельної ділянки № 0524585600-03-001-0113 і 0524585600-03-001-0114, цільове призначення - обслуговування житлового будинку та господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства. Договір зареєстровано в реєстрі за № 1670 (т.2 а.с. 38).
Згідно з договором купівлі-продажу №23/ФК-14 від 25.04.2014, укладеного між ТзОВ «Брокінвестгруп» (який діяв на підставі договору з АКБ «Східно-Європейський банк» №32 від 13.12.2012) та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», останній набув права вимоги до ОСОБА_7 за його зобов'язаннями за кредитним договором № 071/2007 року від 18.05.2007 (т.1а.с.138-146).
Згідно з договором від 22.05.2014 АКБ «Східно-Європейський банк» відступив ТОВ ФК «Довіра та гарантія» права іпотекодержателя за іпотечним договором від 18.05.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та АКБ «Східно-Європейський банк» (іпотекодержателем). За цим договором ТОВ ФК «Довіра та гарантія» одержало право вимагати від ОСОБА_1 належного виконання умов кредитного договору №071/2007 року від 18.05.2007 року, укладеного між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_7 (п.п. 1.1, 2.1 Договору від 22.05.2007 року). Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Верповською О.В., зареєстровано в реєстрі за № 3568.
Іпотеку за договором від 18.05.2007 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотек за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 22.05.2014, що підтверджується відповідними витягами (т.2 а.с. 49-52).
03.12.2014 головним державним виконавцем ВДВС Тиврівського РУЮ Фроловою Л.М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1959-2009, виданого 06.08.2009 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 189559,52 грн (виконавче провадження №45692981) (т.2 а.с. 19).
03.12.2014 головним державним виконавцем ВДВС Тиврівського РУЮ Фроловою Л.М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-754/09 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь АКБ «Східно-Європейський банк» боргу в розмірі 693756 грн (ВП №45692644).
Постановами державного виконавця від 11.12.2014 року виконавчі провадження №45692644 та №45692981 приєднано до зведеного виконавчого провадження №47786822 (т.2 а.с. 22).
Ухвалою Вінницького районного суду від 23.12.2014 у справі № 2-754/09 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача з АКБ «Східноєвропейський банк» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (т.1а.с. 100-101).
На підставі цієї ухвали головним державним виконавцем ВДВС Тиврівського РУЮ Фроловою Л.М. винесено постанову від 02.04.2015 про заміну сторони виконавчого провадження у ВП №4562644 (а.с. т.2 а.с. 24).
Відповідно до звіту про оцінку вартості майна, наданого ТОВ «Експертний консалтинговий центр» 01.08.2018 вартість житлового будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок в АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_1 становить 502916 грн (т.2 а.с. 29).
Як видно з протоколу №232013 проведення електронних торгів 30.01.2017, Тиврівським РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області було передано на реалізацію предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельні ділянки площею 0, 2500 га та 0, 182 га за адресою АДРЕСА_1 за стартовою ціною 502 916 грн. Через відсутність допущених учасників торгів торги не відбулись (т.2 а.с. 32).
Стягувач ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» виявило бажання придбати предмет іпотеки після перших торгів по лоту в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №2-754/09, виданого 06.08.2009 Вінницьким районним судом, на підставі чого, відповідно до вимог ч.9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Тиврівського РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Фроловою Л.М. було винесено постанову від 28.02.2017 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а також складено Акт про реалізацію предмета іпотеки від 28.02.2017, який був затверджений начальником Тиврівського ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Магдалюк Н.Г. 28.02.2017 (т.2 а.с. 52-53).
ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» подало до приватного нотаріуса Тиврівського районного нотаріального округу Максименка О.А. заяви про видачу свідоцтв про придбання майна (т.1а.с. 187,189,191).
27.04.2017 року приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Максименком О.А. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 49 Закону України «Про іпотеку», на підставі Акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником Тиврівського ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Магдалюк Н.Г. 28.02.2017 видані Свідоцтва про право власності ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» зареєстровані в реєстрі за номерами 232, 233, 234 на майно, що складається з :
житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 177,5 кв.м., житловою площею 96,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належало ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок, виданого Селищенською сільською радою народних депутатів 03.06.1994;
земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0524585600:03:001:0113, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, в межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 , що раніше належало ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії 1-ВН №013636, виданого Селищенською сільською радою народних депутатів 30.01.2001;
земельної ділянки, площею 0,1820 га, кадастровий номер 0524585600:03:001:0114, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, в межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 , що раніше належало ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ВН №013636, виданого Селищенською сільською радою народних депутатів 30.01.2011(т.1 а.с. 188,190,192).
В цей же день право власності на вказані об'єкти нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Реєстру від 15.05.2018 (т.1 а.с. 48-50).
Постановами державного виконавця від 04.05.2017 виконавчий лист №2-1959-2009 виданий 06.08.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» 189559,52 грн повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відсутнє інше майно на яке можливо звернути стягнення, а здійснені заходи щодо його розшуку виявилися безрезультатними, а виконавче провадження № 45692981 виведено із зведеного виконавчого провадження №47786822 (т.2 а.с. 17, 56 звор.).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)
Закон України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент проведення прилюдних торгів) передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент проведення прилюдних торгів) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент проведення прилюдних торгів) звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
Згідно з ч.ч. 1,8,9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент проведення прилюдних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Розділом VII цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стаття 46 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.
Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі №754/19912/14-ц
З цих підстав не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що положення Закону України «Про іпотеку» не застосовуються до спірних правовідносин, які виникли з виконання рішення суду про стягнення грошової заборгованості за кредитним договором, оскільки зобов'язання ОСОБА_1 забезпечено іпотекою нерухомого майна.
Так, відповідно до ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент проведення прилюдних торгів) протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів.
Позивачі звертаючись до суду з вказаним позовом порядок проведення прилюдних торгів не оспорювали.
Як одну із підстав визнання недійсним Акта державного виконавця про передачу майна стягувачу від 28.02.2017 позивачі зазначали відсутність у ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» статусу стягувача у виконавчому провадженні №45692981 з виконання виконавчого листа № 2-1959/2099 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» № 189 559, 52 грн, яке входило зведеного виконавчого провадження №47786822.
Суд першої інстанції надавши належну оцінку сукупності зібраних у справі доказів дійшов правильного висновку, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області 23.12.2014 набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні №45692644, яке входило до зведеного виконавчого провадження №47786822, з виконання виконавчого листа № 2-754/09 про стягнення ОСОБА_1 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» заборгованості за кредитним договором №071/2007 року від 18.05.2007 в сумі 692026 грн та судових витрат -1730 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є майновим поручителем - іпотекодавцем за кредитним договором № 2-754/09, предметом іпотеки є нерухоме майно, яке в ході виконавчих дій було допущено до реалізацію на електронних торгах 30.01.2017 за стартовою ціною 502916 грн, що не перевищує суму заборгованості за виконавчим листом № 2-754/09. У зв'язку з тим, що торги не відбулися іпотекодержатель ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» реалізувало своє право на придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна після перших прилюдних торгів.
Сама по собі обставина, що зведене виконавче провадження №47786822 здійснювалося на загальну суму 883 315, 52 грн, і по одному із виконавчих листів ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не має статусу стягувача не може бути підставою для непроведення виконавчих дій з виконання інших виконавчих листів, оскільки це порушує права стягувачів на виконання рішення суду. Водночас загальна сума заборгованості у зведеному виконавчому провадженні відноситься до боржника, а відповідно до п.1 ч.1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги кредиторів, забезпечених заставою задовольняються першочергово.
Отже, передача іпотечного майна стягувачу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за Актом від 28.02.2017 в процесі виконання виконавчого листа №274/09, який входив до зведеного виконавчого провадження № 47786822 була здійснена відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до порядку реалізації майна, встановленого Законом «Про іпотеку», норми якого підлягають до застосовування у спірних правовідносинах.
Іншою підставою позову позивачі зазначали відсутність правових підстав для видачі приватним нотаріусом свідоцтв про право власності на придбане нерухоме майно, з підстав що останньому не була надана постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу від 28.02.2017, що є обов'язковим відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивачами не заперечується факт винесення постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу від 28.02.2017, однак як видно із свідоцтв про придбання нерухомого майна від 27.04.2017, останні видані лише на підставі Акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна.
Разом з тим, як було встановлено, було реалізовано іпотечне майно, і до спірних правовідносин застосовуються вимоги ст. 49 Закону України «Про іпотеку» за змістом якої на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, нотаріус видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Крім того згідно з п.6 ч.1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час видачі свідоцтв) нотаріуси видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися.
Відповідно Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (в редакції чинній на час видачі свідоцтв), якщо прилюдні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися.
Таким чином є правильними висновки суду першої інстанції про те, що приватному нотаріусу Тиврівського районного нотаріального округу Максименку О.А. були надані усі необхідні документи для видачі свідоцтв про придбання майна від 27.04.2017.
Складений державним виконавцем акт від 28.02.2017 відповідає вимогам закону щодо свого змісту, а тому необґрунтованими є доводи позивачів, що такий акт є недійсним в силу того, що в нього незафіксовано факт передачі майна.
Щодо підстав позову про відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування на час передачі майна на реалізацію, який був необхідним у зв'язку з тим, що право користування житлом належало неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що отримання такого дозволу не було обов'язковим.
Так, як видно з матеріалів справи, малолітня ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і була зареєстрована у будинку по АДРЕСА_1 уже після проведення торгів з реалізації іпотечного майна 28.02.2017.
Щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у спірному будинку з 01.06.2016 року, то норма п. 28 розд. VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не регулює спірні правовідносини.
За змістом статей 71, 224 ЦК України згода органу опіки і піклування на відчуження нерухомого майна є необхідною лише у випадку, коли дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилими приміщенням, що відчужується.
ОСОБА_1 , який є власником майна, що відчужувалося у виконавчому провадженні, є дідом ОСОБА_4 , не є його опікуном, а тому на нього не поширюються обмеження, передбачені ст. 71 ЦК України.
Отже, згода органу опіки і піклування на продаж житла, у якому зареєстрований неповнолітній, але яке не належить її батькам, непотрібна.
Такий правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №1612/2343/12).
Судом першої інстанції правильно застосовано норми ст. 405 ЦК України, оскільки право неповнолітнього ОСОБА_4 на проживання у спірному будинку є похідним від права власності ОСОБА_1 на спірне майно. ОСОБА_4 мав право лише на проживання у спірному будинку до його продажу на прилюдних торгах.
Враховуючи, що права ОСОБА_4 передачею іпотечного майна іпотекодержателю в рахунок погашення заборгованості діда ОСОБА_1 не порушуються, відсутні правові підстави для визнання недійсним Акта від 28.02.2017 у зв'язку з відсутністю дозволу органу опіки і піклування на передачу майна на реалізацію, оскільки такий дозвіл не є обов'язковим.
За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши всі обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам дійшов правильного висновку, що підстави для задоволення вимог відсутні.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстави для скасування рішення чи його зміни відсутні.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Враховуючи наведене, керуючись керуючись ст.ст. 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд,
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Іващуком Віктором Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 грудня 2019 року.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник