Справа № 133/1994/19
Провадження № 22-ц/801/2330/2019
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Проць В. А.
Доповідач:Марчук В. С.
20 грудня 2019 рокуСправа № 133/1994/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючої: Марчук B.C.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу № 133/1994/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Проця В.А. в порядку спрощеного провадження, повний текст рішення складено 10.09.2019 року,
У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось у Козятинський міськрайонний суд Вінницької області з вказаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 08.09.2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 08.09.2012 року та отримав кредит в розмірі - 14000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладенні на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач, при укладенні Договору, дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Оскільки ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за договором то, станом на 02.07.2019 року, загальна заборгованість за кредитом складає - 29991, 23 гривень, з яких: 14221,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5538,89 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8226,66 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 10,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1404,34 грн. - штраф (процентна складова).
Саме цю заборгованість за кредитним договором позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь разом з судовими витратами.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку, як незаконне, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставинам, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору.
Зазначає, що з виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач, після отримання картки, неодноразово здійснював операції, як щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувався за придбані товари так й частково погашав заборгованість по кредиту. Дана обставина підтверджує отримання відповідачем кредитної картки і користування встановленим на ній кредитним лімітом. Дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про згоду з умовами кредитування, а розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості, в тому числі, і за тілом кредиту. Крім того, скаржник вказує на те, що позовними вимогами у справі є стягнення заборгованості за тілом кредиту, простроченого тіла та неустойки (штрафи, пеня), вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, банк не заявляв.
З урахуванням зазначеного, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.09.2019 року та постановити нове судове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку в повному обсязі та вирішити питання судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним правовим вимогам відповідає.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В ході розгляду справи встановлені наступні обставини.
Позивач звертаючись в суд з даним позовом вказав, що 08.09.2012 року ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, підписав заяву №б/н від 08.09.2012 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 14000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок; що Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладенні на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а/с2-4).
На підтвердження позовних вимог, позивач надав суду два розрахунки заборгованості за договором б/н від 08.09.2012 укладеного між «ПриватБанком» та ОСОБА_1 , анкету-заяву, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», з яких лише у анкеті-заяві є підпис відповідача.(а/с 5-26).
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано керувався нормами ст. ст. 11, 638, 207, 1054, 1055 ЦК України; нормами ч.1 ст. 81 та ч.ч.2,4 ст. 95 ЦПК України; роз'ясненнями, наданими у п.п.23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»№2 від 12.06.2009 року та підставно вважав, що позивачем не надано доказів щодо строку надання кредиту; терміну дії кредитної картки, зміни відсоткової ставки; на підставі яких фінансових документів відповідач отримав вказаний позивачем кредит; яких саме платежів та коли він не сплатив.
Ще суд зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані ним до позову Умови та Правила надання банківських послуг, мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, оскільки вони не містять підпису відповідача. З огляду на це, такі Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору №б/н від 08.09.2012 року. При цьому суд взяв до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс-15, і дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову через його недоведеність.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Дійсно, у позовній заяві позивач вказав, що 08.09.2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, підписав заяву №б/н від 08.09.2012 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 14000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок; що Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладенні на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. (а/с2-4).
Проте, зазначені обставини суперечать наданим самим позивачем доказам.
Так, на ас 10 міститься анкета -заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 08.09.2012 року, підписана ОСОБА_1 , але у ній не зазначений бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою, не вказані дата видачі та термін дії платіжної картки.
Надана до апеляційної скарги Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім'я ОСОБА_1 на ас 60 свідчить про те, що кредитний ліміт у 14000 грн. був встановлений лише 04.08.2014 року - майже через два роки після укладення кредитного Договору. Отже, вона не може бути доказом отримання відповідачем кредиту у розмірі 14000 грн. згідно заяви №б/н від 08.09.2012 року, як вказано у позові.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України, визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника від 08.09.2012 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути, крім тіла кредиту, складові його повної вартості, зокрема, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
При цьому, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2012 року, посилався на витяг з Тарифів Банку, Умови і Правила надання банківських послуг, які розміщені на сайті: WWW. privatbank.ua; Правила користування платіжною карткою, як невід'ємні частини спірного договору.
Дійсно, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про кредитний ліміт, сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За нормою ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі тіла кредиту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Тим самим, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №136/695/17.
Не можуть бути доказом заявленої заборгованості за кредитним договором і надані позивачем Розрахунки, виходячи з наступного.
Так, на а/с 5 міститься Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 08.09.2012 року, укладеним між позивачем та відповідачем станом на 31.08.2015 року, у якому відсутні дані про витрати клієнта та погашення, взятих у кредит коштів, лише констатується заборгованість, визначена самим позивачем, зацікавленим у задоволенні позову.
Щодо Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 08.09.2012 року станом на 02.07.2019 року, який міститься на а/с 6-9, то у ньому відображений рух коштів за період : з 01.09.2015 року по 02.07.2019 року і за цей період ОСОБА_1 витратив кредитних коштів 10431,31 грн., а вніс на погашення заборгованості - 36071,1 грн., що втричі більше за вказані витрати.
Не може братися до уваги, як доказ, надана до апеляційної скарги виписка за період з01.01.1999 по 07.10.2019 року (а/с62 -68), оскільки вона не є первинним фінансовим документом на підтвердження заборгованості, виходячи з норми ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.4.10 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України»; крім того стосується періоду, коли ще був відсутній кредитний Договір, на який посилається позивач; а також - ця виписка не була предметом розгляду у суді першої інстанції.
Таким чином, рішення суду першої інстанції, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому в силу ст.375ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді/підписи/
Згідно з оигіналом
суддя : В.С. Марчук