Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/973/15-ц
2/689/231/19
19.12.2019 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Соловйова А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цмикайло Т.В.
прокурора Ананьєвої І.В.
представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представника відповідача Ярмолинецької райдержадміністрації - Галазюк С.А.
представника Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району - Гопчака В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу
за позовом прокурора Ярмолинецького району в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Державної інспекції сільського господарства України
до Ярмолинецької районної державної адміністрації,
ОСОБА_1 ,
реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції,
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Баламутівська сільська рада Ярмолинецького району,
Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію державного акту,
встановив:
12.05.2015 р. прокурор Ярмолинецького району звернувся із позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Державної інспекції сільського господарства України до Ярмолинецької районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району, про визнання незаконним та скасування розпорядження Ярмолинецької районної державної адміністрації від 16.10.2009 р. №745/2009-р «Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дозволу та вимог на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання гр. ОСОБА_1 дозволу та вимог на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; визнання незаконним та скасування розпорядження Ярмолинецької районної державної адміністрації від 09.12.2009 р. №892/2009-р «Про передачу земельних ділянок в приватну власність гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства на території Баламутівської сільської ради за межами с. Баламутівка» в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 ; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ№110001 від 16.12.2009 р., виданого на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825880800:03:007:0065 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; скасування запису про реєстрацію державного акту від 16.12.2009 р. ЯИ№110001 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010976500258.
Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка належить до земель резервного фонду та відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» не могла передаватись ОСОБА_1 , який не був колишнім членом колгоспу, у соціальній сфері села задіяний не був, не зареєстрований на території сільської ради, а відтак не користується переважним правом на отримання у власність цієї земельної ділянки.
Рішенням Ярмолинецького районного суду від 04.12.2015 р. у справі №689/973/15-ц у позові було відмовлено повністю. Рішення мотивоване недоведеністю факту створення на території Баламутівської сільської ради резервного фонду та належності спірної земельної ділянки до цього резервного фонду, у зв'язку із чим до спірних відносин не підлягають застосуванню обмеження, встановлені п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 02.03.2016 р. було задоволено апеляційну скаргу прокурора, рішення Ярмолинецького районного суду від 04.12.2015 р. було скасовано та задоволено позов повністю. Рішення мотивовано належністю спірної земельної ділянки до резервного фонду та неможливістю її передачі ОСОБА_1 . Визначено, що прокурор звернувся із позовом у межах позовної давності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2016 р. було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , рішення апеляційного суду Хмельницької області від 02.03.2016 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала мотивована не усуненням апеляційним судом розбіжностей щодо цільового призначення земельної ділянки, обставин створення резервного фонду, неналежним дослідженням питання початку перебігу позовної давності.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26.09.2016 р. було відхилено апеляційну скаргу прокурора, а рішення Ярмолинецького районного суду від 04.12.2015 р. залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 р. було частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області, рішення Ярмолинецького районного суду від 04.12.2015 р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 26.09.2016 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова мотивована тим, що дійшовши висновку про необхідність доведення обставин створення резервного фонду під час передачі земель у колективну власність окремим рішенням органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, суди не вказали правової підстави такої вимоги до засобів доказування. Планово-картографічний матеріал є складовою документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування приймав рішення про передачу землі в колективну власність, а тому відображення в ньому земель резервного фонду підтверджує обставини його створення та місце розташування земель резервного фонду. Крім того, рішеннями Баламутівської сільської ради №7 від 31.08.2000 р. та №2 від 10.05.2000 р. було проведено обмін земель резервного фонду поля №3 на землі запасу полів №№5,8, 9, оцінку яким судам не було надано.
Вирішення питання про застосування позовної давності Верховним Судом визнано передчасним до з'ясування питання про обґрунтованість позову.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 27.02.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 23.04.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Посилається на висновки постанови Верховного Суду від 06.02.2019 р. у даній справі, постанову Хмельницького апеляційного суду від 07.05.2019 р. в аналогічній справі №689/1048/15-ц.
Представник Ярмолинецької райдержадміністрації проти позову заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях. Посилається на недоведеність створення резервного фонду на території Баламутівської сільської ради, прийняття оскаржуваних розпоряджень у відповідності до закону.
Представники відповідача ОСОБА_1 заперечували проти задоволення позову. Посилались на недоведеність створення резервного фонду, розміщення земельної ділянки, яка передана ОСОБА_1 в межах земель запасу, відсутність інших осіб, які б на відповідну дату бажали отримати у власність спірну земельну ділянку, а відтак, на відсутність факту порушення переважного права інших осіб на отримання земельної ділянки. Ствердили про недоведеність порушення інтересів держави, відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, заявили про сплив позовної давності у спірних відносинах.
Представник Баламутівської сільської ради позов підтримав. Ствердив, що на території сільської ради є особи, які мають переважне право на отримання у власність земельної ділянки із земель резервного фонду, які не можуть реалізувати це право внаслідок відсутності вільних земель.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації від 16.10.2009 р. №745/2009-р «Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дозволу та вимог на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» затверджено матеріали вибору земельних ділянок та надано у тому числі ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації від 09.12.2009 р. №892/2009-р. «Про передачу земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Баламутівської сільської ради за межами с. Баламутівка» затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825880800:03:007:0065 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
16.12.2009 р. ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6825880800:03:007:0065) ЯИ№110001, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010976500258.
Прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 була передана земельна ділянка, розташована у межах резервного фонду. Зазначена обставина заперечується відповідачами, які покликаються на те, що резервний фонд створений не був.
Як вбачається з листа архівного відділу Ярмолинецької райдержадміністрації №19/01-22-229 від 19.10.2015 р., у вказаного суб'єкта відсутні рішення сесії про створення резервного фону земель в с. Баламутівка. Листом Відділу Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі №99-2221-99.1009/28-15 від 29.10.2015 р. стверджується, що резервний фонд земель в с. Баламутівка не створювався. Учасники провадження ствердили про відсутність в їх розпорядженні рішень щодо створення резервного фонду. Представник Баламутівської сільської ради повідомив про наявність лише картографічних матеріалів щодо цього та подальших рішень сільської ради стосовно земель, які він вважає такими, що входять до резервного фонду.
Однак, покликання представників відповідачів щодо не створення резервного фонду спростовується висновками постанови Верховного Суду від 06.02.2019 р. у цій справі.
Згідно із ст. 5 ЗК України 1990 р. в редакції, чинній на період створення резервного фонду, сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місцярозташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням. Аналогічна норма міститься й у ст. 25 ЗК України 2001 р..
Рішенням Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області № 1 від 28.02.1995 р. спілці селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області передано у колективну власність 1082,9 га земель та надано дозвіл на виготовлення державного акту на право колективної власності на землю. 15.12.1995 р. видано державний акт про право колективної власності на землю спілки селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи і не заперечуються сторонами.
У відповідності до п. 5 Тимчасового порядку проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №18 від 15.03.1995 р., який був чинний на час існування відповідних відносин, організацію робіт по визначенню земель, що підлягають передачі у колективну власність, забезпечує районний відділ земельних ресурсів, який у разі необхідності залучає спеціалістів філіалу (відділення) інституту землеустрою Української академії аграрних наук. В місячний термін з дня отримання клопотання колективу сільськогосподарського підприємства виготовляється документація, до складу якої включаються, зокрема, планово-картографічний матеріал з відображенням на ньому земельних ділянок державної та колективної власності, оформлений підписами голови та членів комісії. Відповідно до п. 6 Тимчасового порядку, визначення земель колективної власності здійснюється, як правило, на планово-картографічному матеріалі, при цьому використовуються копії планів землекористування, внутрігосподарського землеустрою, коректування планових матеріалів зйомок минулих років, на які наносяться зміни в межах контурів і угідь з використанням матеріалів формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, встановлення меж сільських населених пунктів. На планово-картографічному матеріалі відображаються землі державної власності, які залишаються у постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства: землі лісового фонду, землі водного фонду, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, землі створюваного резервного фонду тощо. Відображаються землі запасу та інших землекористувачів в межах землекористування колективного сільськогосподарського підприємства (частина 6 статті 5 Земельного кодексу України) (п. 7). Ця документація подається відповідній сільській, селищній, міській раді, яка в місячний строк розглядає її та приймає рішення про передачу землі в колективну власність. На підставі рішення ради та згідно документації, передбаченої п. 5 цього Тимчасового порядку, колективним сільськогосподарським підприємствам радою, що прийняла рішення про передачу земель у колективну власність, видається державний акт на право колективної власності на землю (п. п. 8, 9).
Як зазначив Верховний Суд, планово-картографічний матеріал є складовою документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування приймав рішення про передачу землі в колективну власність, а тому відображення в ньому земель резервного фонду підтверджує обставини його створення та місце розташування земель резервного фонду. Так, 15.12.1995 р. було видано державний акт про право колективної власності на землю спілки селян с. Баламутівка Ярмолинецького району, планово-картографічний матеріал до якого відображає місце розташування земель резервного фонду.
Згідно матеріалів технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років с. Баламутівка Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району, виготовлених Хмельницькою філією Інституту землеустрою станом на 1995 рік, всього земель державної власності на території Баламутівської сільської ради, що відносяться до резервного фонду, - 151 га. Згідно планово-картографічних матеріалів до цього звіту (коректування планового матеріалу зйомок минулих років) земельний масив, до якого входить передана у власність відповідачу земельна ділянка, відноситься до земель резервного фонду. За даними планово-картографічних матеріалів Баламутівської сільської ради - схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) по СТОВ „Обрій" с. Баламутівка, земельний масив площею 63 га, до якого входить спірна земельна ділянка, відноситься до земель резервного фонду.
Спірна земельна ділянка входила до масиву земель, зазначеного у картографічному матеріалі серед земель резервного фонду, що не заперечувалось сторонами.
Про факт створення резервного фонду свідчать й факти подальшої його реалізації, зокрема, обміну Баламутівською сільською радою земельних ділянок резервного фонду на землі запасу, що підтверджується рішеннями Баламутівської сільської ради №7 від 31.08.2000 р., №2 від 10.05.2000 р., якими було проведено обмін земель резервного фонду на землі запасу та навпаки.
Сумніви сторін щодо законності зазначених рішень не підтверджені належними доказами. Зазначені рішення не оскаржувались, недійсними не визнавались, а відтак залишаються чинними.
Верховний Суд у зазначеній вище постанові вказав, що нездійснена раніше судами оцінка цих рішень Баламутівської сільської ради, зокрема, доводів щодо дослідження обставин про обмін у 2000 р. земель резервного фонду на землі запасу, має істотне значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається та сторонами визнано, що спірна земельна ділянка розташована в межах поля №3. Рішенням Баламутівської сільської ради №2 від 10.05.2000 р. Баламутівська сільська рада обміняла поля земель запасу №№5, 8, на поле резервного фонду №3. Однак, рішенням Баламутівської сільської ради №7 від 31.08.2000 р. зазначене поле із земель запасу було обміняне на землі резервного фонду полів №№5, 8, 9. Таким чином, поле №3 перейшло до земель резервного фонду. Посилання представників відповідача на зворотнє не враховують хронології прийняття зазначених рішень та їх безпосереднього змісту. Жодних доказів вибуття спірної земельної ділянки із земель резервного фонду до дати надання її у власність ОСОБА_1 суду не надано. Натомість, листом відділу Держземагенства в Ярмолинецькому районі від 07.05.2015 р. (т. 1 а.с. 20) підтверджується, що спірна земельна ділянка була надана у власність ОСОБА_1 із земель державної власності (резервний фонд).
У відповідності до п.12 розділу Х «Перехідні положення», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
ОСОБА_1 не належить до зазначених категорій громадян, яким належить переважне право на отримання у власність земель резервного фонду. Ця обставина сторонами не заперечувалась та підтверджується матеріалами справи.
Посилання представників відповідачів на ту обставину, що ст. ст. 116, 118 ЗК України не встановлюють таких обмежень при наданні земельних ділянок, не заслуговує на увагу враховуючи, що ці статті регулюють загальний порядок надання у власність громадян земельних ділянок і не регулюють питання використання земель резервного фонду. Такий висновок зроблено у постанові Хмельницького апеляційного суду від 07.05.2019 р. в аналогічній справі №689/1048/15-ц.
Не приймається до уваги також посилання представників відповідачів на відсутність факту порушення переважного права інших осіб на отримання земельної ділянки, оскільки відсутні докази звернення інших претендентів на цю земельну ділянку на дату її передачі ОСОБА_1 .. Листом №158 від 30.04.2015 р. Баламутівська сільська рада інформувала про наявність на території сільської ради осіб, які користуються переважним правом на отримання земельних ділянок з резервного фонду, однак, їх не отримали. В судовому засіданні сільський голова Баламутівської сільської ради підтвердив факти звернення таких осіб та неможливість реалізувати їх переважне право за рахунок земель резервного фонду внаслідок його вичерпання. За таких же умов аналогічний висновок про порушення вимог законодавства щодо забезпечення переважного права відповідних категорій осіб на отримання земельної ділянки з резервного фонду та, як наслідок наявність підстави для визнання незаконними та скасування розпоряджень стосовно надання земельної ділянки, визнання недійсним державного акту та скасування запису про державну реєстрацію державного акту був зроблений у постанові Хмельницького апеляційного суду від 07.05.2019 р. в аналогічній справі №689/1048/15-ц.
Не приймаються до уваги також посилання представників відповідача на відсутність доказів порушення інтересів держави, помилкове обрання прокурором особи, в інтересах якої подано позов, відсутність підстав для представництва прокурором у спірних відносинах. Правову оцінку цим обставинам вже було надано судами вищих інстанцій у цій справі.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Звертаючись до суду з позовом на захист інтересів держави, прокурор визначив Державну інспекцію сільського господарства України як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і вказав, що Держсільгоспінспекція України не наділена повноваженнями на звернення до суду з таким позовом. Згідно із ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Положенням про Держсільгоспінспекцію України, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - Державна інспекція сільського господарства України, а згідно з ч. 1 ст. 6 цього ж Закону до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить здійснення державного контролю за охороною та використанням земель в частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації прав на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок. Звернення прокурора з метою представництва Державної інспекції сільського господарства України, на яку покладений державний контроль за використанням земель всіх категорій та форм власності, про визнання актів органів місцевого самоврядування незаконними не суперечить чинному законодавству та є одним із способів захисту прав на землю.
При цьому, право прокурора на звернення із позовом в інтересах держави в аналогічних категоріях справ за умови належного обґрунтування та нездійснення або неналежного здійснення свого права на захист іншими особами підтверджено висновками постанови Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі №587/430/16-ц.
Також судовими інстанціями у цій справі було висловлено позицію щодо безпідставності посилань відповідачів на сплив позовної давності. Судове рішення суду апеляційної інстанції у цій частині не було скасоване.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України 01.07.2015 р. у справі №6-178цс15, за змістом ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області не володіла інформацією про видачу Ярмолинецькою районною державною адміністрацією оспорюваних розпоряджень від 16.10.2009 р. №745/2009-р. та від 09.12.2009 р. №892/2009-р, що підтверджується листом від 29.02.2016 р.. Матеріалами справи також підтверджується, що про цю обставину до 2015 р. не було відомо й прокурору. Посилання представників відповідачів на те, що у 2010 р. на адресу прокуратури скеровувались розпорядження, прийняті Ярмолинецькою райдержадміністрацією за відповідний період (2008 - 2010 р.р.), не заслуговує на увагу, оскільки з самого факту отримання змісту оскаржуваних рішень об'єктивно не вбачався висновок про порушення права. Лише у зверненні №158 від 30.04.2015 р. сільський голова Баламутівської сільської ради ствердив про факт порушення оскаржуваними рішеннями переважного права на отримання земельної ділянки іншими особами.
З цих підстав суд вважає, що позовна давність не сплила, а заява представників відповідачів про застосування позовної давності є безпідставною.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, оскаржувані розпорядження підлягають визнанню незаконними та скасуванню. Відповідно, підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги про визнання недійсним державного акту та скасування запису про його реєстрацію.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ярмолинецького районного суду від 28.05.2015 р., не подавались. Згідно із ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно із ч. ч. 1, 9 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача - 1, оскільки саме його неправильні дії призвели до виникнення спору. Розмір судового збору визначається на час звернення із позовом.
Керуючись ст. 3, 10, 11, 45, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Ярмолинецької районної державної адміністрації від 16.10.2009 р. №745/2009-р. «Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дозволу та вимог на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання ОСОБА_1 дозволу та вимог на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Ярмолинецької районної державної адміністрації від 09.12.2009 р. №892/2009-р «Про передачу земельної ділянки в приватну власність гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства на території Баламутівської сільської ради за межами с. Баламутівка» в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 ..
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №110001 від 16.12.2009 р., виданий Ярмолинецькою районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825880800:03:007:0065 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Скасувати запис про реєстрацію державного акту від 16.12.2009 року серії ЯИ №110001 в книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010976500258.
Стягнути з Ярмолинецької районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 19.12.2019 р..
Суддя підпис
Копія вірна:
Суддя А.В. Соловйов