Справа №463/6731/18
Провадження №2/463/614/19
судового засідання
11 грудня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Леньо С. І.
з участю секретаря Станько Р.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 015-2008-2188 в загальному розмірі 204 840 доларів США. Як на підставу позову посилається на те, що відповідачами не належним чином виконують грошові зобов'язання за кредитним договором, а також за договорами поруки.
Ухвалою судді від 23.11.2018р. відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.
До початку розгляду справи по суті, а також до подання першої заяви щодо суті спору повноважний представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Приймак В.О. подав до суду клопотання про залишення даного позову без розгляду. Зокрема, у договорі поруки, який укладено між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 , а так сам як і в кредитному договорі, на забезпечення якого укладено договір поруки міститься третейське застереження, відповідно до якого усі спори, які виникають з кредитного договору та договору поруки підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. Тому, заперечує проти розгляду справи в суді і просить такий спір залишити без розгляду.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який заперечив проти клопотання, вважаючи його безпідставним, суд приходить до висновку, що в задоволенні такого клопотання належить відмовити виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 26.06.2008р. між ОСОБА_5 та ВАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір № 015-2008-2188 (а.с.19-24 т.1) на суму 337 000 доларів США на строк до 10.06.2038р. із сплатою за користування кредитом 13,45 % річних. Шляхом укладення додаткових угод до вказаного договору неодноразово вносились зміни. Востаннє - додатковою угодою від 14.03.2016р. (а.с.144-158 т.1), згідно якої текст кредитного договору викладено в новій редакції.
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 14.03.2016р., всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді Асоціації банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угод. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.
На забезпечення виконання даного договору 26.06.2008р. між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 укладено договори поруки (а.с.166-168 т.1, а.с.29-31 т.2, а.с.80-82 т.2), за змістом яких кожен з поручителів зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 015-2008-2188 від 26.06.2008р., укладеного між кредитором та боржником в повному обсязі як на існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (пункти 1.1, 1.4 договорів поруки).
Шляхом укладення між сторонами додаткових угод до вказаних договорів поруки вносились зміни. Востаннє - додатковими угодами від 14.03.2016р. (а.с.20-28 т.2, а.с.71-79 т.2, а.с.122-130 т.2), згідно яких текст договорів поруки викладено в новій редакції. Відповідно до п. 5.4 договорів поруки від 26.06.2008р. в редакції додаткових угод від 14.03.2016р., сторони передбачили третейське застереження, яке за змістом аналогічне третейському застереженню, що передбачено умовами кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Свобода договору, яка передбачена у ст. 627 ЦК України і яка розкрита у ст. 6 цього Кодексу передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
16.10.2011р. вступив у силу закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 №3795-VI, згідно з яким ч.1 ст.11 закону «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.
Разом з тим, у справі яка розглядається на час укладення кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті, внаслідок чого на спірні правовідносини, зокрема між банком та боржником, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин за винятком справ, які передбачені у цій статті.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» № 2983-VI від 03.02.2011р. частина перша статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнена пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
При цьому, п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2983-VI від 03.02.2011р. передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому, згідно правового висновку Верховного Суду, сформульованого під час розгляду цивільної справи № 774/64/18 (постанова від 25.04.2019р.), незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Таким чином, як зазначено у постанові Верховного Суду, прийнятій за наслідками розгляду цивільної справи № 756/3550/18 (постанова від 22.05.2019р.) умовами залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з наявністю третейської угоди є, крім самої третейської угоди, також надходження заяви про заперечення відповідача (відповідачів) проти розгляду справи у суді не пізніше початку розгляду справи по суті, відсутність першої заяви відповідача по суті спору у цьому провадженні, дійсність третейської угоди, чинність третейської угоди та можливість її виконання. При цьому такі заяви повинні бути подані усіма відповідачами, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності по своїм зобов'язанням між собою. Така відповідальність передбачена лише між поручителями та боржником за кредитним договором.
Разом з тим, у справі яка розглядається в частині позовних вимог до боржника за кредитним договором спір не може бути розглянутий третейським судом як такий, що не підвідомчий цьому суду, що відповідно, виключає можливість розгляду третейським судом вимог банку до поручителів, адже останні не несуть солідарної відповідальності по своїм зобов'язанням між собою, при тому що не всі відповідачі, які є поручителями, до початку розгляду справи по суті подали заперечення проти розгляду справи суді, а відповідач ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Приймак В.О. подав відзив на позовну заяву, яка відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України є заявою по суті спору.
З огляду на зазначене, як в частині вимог до боржника, так і в частині вимог до поручителів відповідні третейські застереження, які містяться у кредитному договорі та договорах поруки не можуть бути виконані, що відповідно, виключає можливість передачі спору на розгляд третейського суду та залишення позовної заяви без розгляду.
Відтак, у задоволенні клопотання представника відповідача належить відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. 257, 260 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 16.12.2019 року.
Суддя: Леньо С. І.