Справа №463/10220/19
Провадження №1-кс/463/5342/19
17 грудня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження -
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 14 листопада 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018070000000329 від 25.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
В обґрунтування скарги покликається на те, що ТУ ДБР проводилося досудове розслідування по факту вчинення кримінального правопорушення працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області, а саме перевищення службових повноважень під час зупинення та затримання ОСОБА_3 за порушення правил дорожнього руху України. Слідчий неодноразово закривав кримінальне провадження, однак всі попередні постанови були скасовані ухвалами слідчого судді. Надалі слідчий не вчинив всі необхідні слідчі дії, зокрема не витребував медичні документи про отримання ним тілесних ушкоджень, не витребував та не дослідив повний відеозапис подій, не допитав свідків, які були очевидцями події, не провів відтворення обставин події, не призначив йому медичну експертизу. Тому таку постанову просить скасувати.
В судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги з викладених в ній мотивів.
Слідчий в судове засідання не з'явився, хоча про дату, місце та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив. Попередньо, скерував до суду клопотання про огляд матеріалів кримінального провадження, в якому вказав, що вважає своє рішення аргументованим та законним. В силу вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження № № 42018070000000329 від 25.09.2018 року, приходжу до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів вказаного кримінального провадження, СВ УСБУ в Закарпатській області внесено до ЄРДР інформацію за заявою ОСОБА_3 з попередньою кваліфікацією ч. 2 ст. 365 КК України. Згідно короткого викладу обставин: працівники Управління патрульної поліції в Закарпатській області перевищили свої службові повноваження під час зупинення та затримання ОСОБА_3 за порушення правил дорожнього руху України.
Постановою Прокуратури Закарпатської області від 28.01.2019 року визначено підслідність кримінального правопорушення та направлено матеріали до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові.
Відтак, Другим слідчим відділом СУ ТУ ДБП, розташованого м. Львові, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018070000000329 від 25.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Із заяви потерпілого вбачається, що за обставинами події, ОСОБА_3 12.09.2018 року був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області - інспекторами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які два рази поспіль, із явним передозуванням, застосували відносно заявника спеціальний аерозольний засіб сльозогінної та удушливої дії, що призвело його до безпорадного стану, чим перевищили свої службові повноваження.
Оскаржуваною постановою від 14.11.2019р. вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у випадку встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнений до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань,речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), а також обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України характеризується вчиненням перевищенням влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. При цьому, суб'єктивна сторона такого кримінального правопорушення характеризується виключно умислом.
Як вбачається з оскаржуваної постанови від 14.11.2019 року та матеріалів кримінального провадження № 42018070000000329 від 25.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, слідчим допитано ОСОБА_3 як потерпілого, допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , вжито заходів для встановлення інших очевидців події та допитано таких, витребувано та отримано медичні документи щодо наявності ушкоджень у ОСОБА_3 , також витребувано відеозапис подій та детально досліджено в повному обсязі. Відтак, в цій частині покликання заявника на неповноту досудового розслідування є голослівним. Крім цього, по даному факту проводилося службове розслідування, висновки якого взяті до уваги. В постанові слідчий оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Слідчим враховано ухвали слідчих суддів, якими попередньо були скасовані постанови про закриття кримінального провадження та усунуто неповноту розслідування, за результатами якого вірно встановлено, що інспектори діяли у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому, матеріалами провадження підтверджується, що ОСОБА_3 не звертався до слідчого ОСОБА_4 з клопотаннями про проведення тих чи інших слідчих (розшукових) дій. Натомість в даному випадку проведення таких і не було необхідним, оскільки зібрані в сукупності докази вказували на відсутність ознак кримінального правопорушення.
Виходячи з положень ст. 91 КПК України, покликання заявника на відсутність рішень про притягнення його до адміністративної відповідальності в межах події, що мала місце 12.09.2018 року, немає правового значення при вирішенні питання про наявність в діях інспекторів ознак злочину.
З огляду на обставини кримінального провадження, які всебічно, повно і неупереджено встановлені під час досудового розслідування, вважаю, що слідчий прийшов до вірного висновку про відсутність у діях інспекторів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, оскільки факт перевищення ними службових повноважень, факт завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам заявника, а також умислу в їх діях не встановлено. При цьому, постанова слідчого відповідає вимогам ст. 110 КПК України, є вмотивованою та відповідає вимогам закону.
З огляду на вищенаведене, в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 303, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 14 листопада 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018070000000329 від 25.09.2018 року.
Повний текст ухвали оголошено 20.12.2019 року о 12.50 год.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1