Справа №463/4262/19
Провадження №1-кп/463/420/19
іменем України
18 грудня 2019 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження № 12019140040000981 від 25.04.2019 року про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Львова, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої, відносно якої в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває на розгляді обвинувальний акт за ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 309 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
Обвинувачена ОСОБА_7 23 квітня 2019 року приблизно о 20 год. 00 хв., маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрала зі сходів, які вели до входу в приміщення комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», що за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 54 два підвісні вазони з квітами сульфінії вартістю 150 грн. кожен, які належали потерпілій ОСОБА_4 , чим завдала останній матеріальну шкоду в розмірі 300 грн.
Таким чином, вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
В ході досудового розслідування між сторонами кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_7 досягнуто та підписано угоду від 23.05.2019 року про примирення між сторонами, за змістом якої вони погодили, що ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185 КК України понесе покарання у виді 2 років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України, на що сторони дають свою згоду, також згідно з угодою підозрювана в повному обсязі відшкодувала потерпілій завдану шкоду (повернула викрадені речі) і надалі не несе зобов'язань по відшкодуванні шкоди. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.
Судом встановлено, що дана угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 471 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ст. 185 ч.2 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті, з врахуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України. Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченої. При цьому, судом з'ясовано в обвинуваченої та встановлено, що вона зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Крім цього, обвинуваченій роз'яснено та нею усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є її відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження її права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення їй наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України обвинуваченій зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачена не заперечила проти затвердження угоди.
Потерпілій в судовому засіданні роз'яснено та нею усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; нероз'яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України потерпілій зрозумілі. Після таких роз'яснень потерпіла не заперечила проти затвердження угоди.
Прокурор, захисник та представник потерпілої в судовому засіданні не заперечили проти затвердження угоди.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні під час судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_7 та призначення останній узгодженого сторонами покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і ухвалення обвинувального вироку.
Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314 ч.3 п.1, 368, 370, 374, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду від 23 травня 2019 року про примирення між сторонами кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, призначивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_7 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази у кримінальному провадженні - два підвісні вазони з квітами, які знаходяться на зберіганні в потерпілої, повернути власнику ОСОБА_4 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні - диск з відеозаписом подій, який знаходиться на зберіганні в справі, залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Личаківський районний суд м. Львова, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1