Справа № 462/2294/19
17 грудня 2019 року Залізничний районний суд міста Львова
в складі:
головуючого-судді Ліуша А.І.
з участю секретаря Ващишин А.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, покликаючись на те, що 13 липня 2018 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «БАЗ А 079.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали технічні пошкодження. Шкода завдана її автомобілю становить 42797,70 грн., вартість проведення оцінки становить 1680,00 грн. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 07 серпня 2018 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05 листопада 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Станом на день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім», у зв'язку із чим вона звернулась із заявою про відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 22238,85 грн., оскільки обоє водіїв визнано винними, іншу частину заподіяної шкоди повинен відшкодувати відповідач. Просить стягнути на її користь із відповідача 22238,85 грн. заподіяної шкоди.
Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, що стверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись до суду за закінченням терміну зберігання 23 вересня 2019 року, 03 грудня 2019 року, відповідач не подав відзив на позовну заяву, а тому суд вважає, що справу слід розглянути на підставі наявних у ній даних та доказів.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Судом встановлено, що 13 листопада 2018 року о 05 год. 30 хв., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «БАЗ А 079.14», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Городоцька, 138, у м. Львові, під час виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, постійно змінюючи напрямок свого руху. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, чим порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, що стверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05 листопада 2018 року.
Згідно з постановою Залізничного районного суду м. Львова від 07 серпня 2018 року ОСОБА_2 13 липня 2018 року о 05 год. 30 хв. в м. Львові на вул. Городоцька, 138 керуючи автомобілем «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та своїми навмисними діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автобусом «БАЗ-А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив п.п. 2.3д; 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
У відповідності до звіту №2344/18 від 31 серпня 2018 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, завданого власнику автомобіля «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_2 без ПДВ, на запасні частини складає 42797,70 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, а тому покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові № 755/18006/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Внаслідок наведеного, відшкодувати шкоду, спричинену особою, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, повинен страховик, стягнення із відповідача на користь позивача коштів на відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страхувальника суперечить меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду № 127/12199/15-ц від 03 квітня 2019 року, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, суд відхиляє покликання позивача на те, що страховик повинен сплатити лише половину заподіяної шкоди, а відповідач повинен сплатити іншу половину заподіяної шкоди суперечить вищенаведеним положенням, оскільки за наявності вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди шкода, завдана кожному із автомобілів відшкодовується кожним страховиком у повному обсязі.
Також, позивач покликається на стягнення із відповідача заподіяної шкоди саме у розмірі 22238,85 грн., оскільки 22238,85 грн. відшкодовує страховик, однак нею не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що страховиком виплачено їй страхове відшкодування та у якому саме розмірі.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів у їх підтвердження.
А також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, суд вважає, що розподіл судових витрат проводити не слід.
Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд , -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя /підпис/ А.І.Ліуш
Копія вірна.
Суддя: А.І.Ліуш