Дата документу 20.12.2019
ЄУ № 942/2077/19
Провадження №2-о/942/467/19
20 грудня 2019 року, Новопсковський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи - Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
В грудні 2019 року заявник звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з заявою, в якій просить встановити факт народження її донькою ОСОБА_2 дитини.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, щоІНФОРМАЦІЯ_1 о 03 годині 00 хвилин, в м. Луганськ її донька ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , народила дитину чоловічої статі, вагою 4000 грам, про що надано медичне свідоцтво про народження №702 від 18.10.2019 року, видане на непідконтрольній території України.
Заявник звернулася до Новопсковськогорайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області для державної реєстрації народження онука, однак отримала відмову у зв'язку з тим, що пред'явлене медичне свідоцтво про народження, не є підставою для проведення державної реєстрації народження.
Встановлення даного факту має для неї юридичне значення, оскільки вона зможе зареєструвати народження дитини, що передбачено чинним законодавством України.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 20 грудня 2019 року.
Заявник ? ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в своїй заяві просить розглядати справу без її участі.
Представник заявника ? адвокат Войтенко О.М. в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує.
Заінтересована особа ? ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, заявлені вимоги підтримує.
Заінтересована особа ? ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує.
Представник заінтересованої особи - Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, надавши заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, рішення просить прийняти на розсуд суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим задовольнити вимоги заявника з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12.05.1990 року Закотненською сільською радою Новопсковського району Ворошиловградської області.
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 11.07.2014 року Виконавчим комітетом Риб'янцівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11.07.2014 року, про що складено відповідний актовий запис №06.
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 03 годині 00 хвилин у м. Луганськ, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , народила дитину чоловічої статі, вагою 4000 гр., на 40 тижні вагітності, при одноплідних пологах, про що надано медичне свідоцтво про народження №702 від 18.10.2019 року, видане установою, що розташована на території непідконтрольній українській владі.
Згідно відмови Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області за вих. №2434/18.7-38 від 03.12.2019 року в реєстрації народження дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заявнику відмовлено у зв'язку з тим, що наданий заявником документ не є підставою для проведення державної реєстрації народження.
Оцінюючи медичне свідоцтво про народження як доказ, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині має належати з його народження право на ім'я та громадянство.
Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Без державної реєстрації факту народження дитини, вона буде позбавлена можливості в подальшому реалізовувати свої права та обов'язки, що становитиме порушення ст. 8 та інших Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст.ст.26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Згідно ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Згідно з п.п. «а» п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. По-батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 1 ст. 122 СК України походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документу закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Враховуючи вищенаведене законодавство, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя та інших.
У зв'язку з чим, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник, заінтересовані особи та їх дитина, суд враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, дійшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, Луганська область, Україна, дитини чоловічої статі, що надасть їй можливість отримати свідоцтво про народження, видане відповідним державним органом України.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у даній справі про встановлення факту народження слід допустити до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 13, 80, 81, 89, 294, 315-317, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, задовольнити.
Встановити факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 03 годині 00 хвилин у м. Луганськ, Україна, громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народила дитину чоловічої статі, вагою 4000 грам, у зареєстрованому шлюбі з громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, паспорт НОМЕР_3 , виданий 12.03.1999 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 16.07.2014 року Новопсковським РС УДМС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 01.08.2003 року Краснодонським РВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 21758103, місцезнаходження: вул. Українська, 51, смт. Новопсков, Луганська область.
Представник заявника: адвокат Войтенко Олександр Миколайович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001465 від 30.10.2017 року та ордеру на надання правової допомоги серії ЗП №103189 від 11.12.2019 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Допустити рішення до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Новопсковського районного суду
Луганської області А.В. Чалий