19.12.2019
копія
Справа № 399/354/17
Провадження № 1-кп/401/20/19
19 грудня 2019 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Світловодську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12017120100000108 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у скоєні злочину, передбаченого ч. 4. ст. 187 КК України, -
На розгляді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває вищезазначений обвинувальний акт.
Відносно обвинувачених під час досудового розслідування застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, строк дії яких продовжено до 12 січня 2019 року.
До збігу вказаного строку суд позбавлений можливості завершити судовий розгляд, в зв'язку зі зміною прокурором обвинувачення та необхідністю виконання вимог, передбачених ч. 4 ст. 338 КПК України , а також конвоюванням обвинувачених до Кропивницького СІЗО через закриття ІТТ № 2 м. Світловодська.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор у судовому засіданні клопоче про продовження дії щодо кожного з обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, так як наявні ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_7 вважає, що підстави для продовження строків утримання його підзахисних під вартою відсутні, оскільки ні вина його підзахисних, ні наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурором не доведені.
ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтримали свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу. Стверджує, що прокурор не представив суду доказів вини та наявності ризиків. Достатнім запобіжним заходом може бути домашній арешт за місцем реєстрації ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_6 просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та скасувати діючий відносно його підзахисного запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_10 просить застосувати відносно нього домашній арешт.
Вирішуючи питання щодо обраної міри запобіжного заходу суд виходить з наступного.
Кримінальне правопорушення, вчинення якого ставиться у провину обвинуваченим, є особливо тяжким злочином, за який кримінальним законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При обранні обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлено наявність ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлено наявність ризиків, визначених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд враховує, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 раніше неодноразово судимі за вчинення умисних корисливих злочинів. Обвинувачений ОСОБА_9 востаннє 18 серпня 2015 року за ч. 2 ст. 289,ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 135, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від його відбування, з визначенням іспитового строку тривалістю 3 роки. Наразі ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного корисливого злочину під час відбування іспитового строку. Зазначені обставини у своїй сукупності вочевидь свідчать про наявність ризику відносно всіх обвинувачених, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно п. 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» № 37466/04 від 20 серпня 2010 року, яке набуло статусу остаточного, суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що , враховуючи серйозність висунутих обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Таким чином, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, має місце.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, встановлені обставини дають суду підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть продовжити злочинну діяльність, ухилитися від суду з метою уникнення покарання, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить їх належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, а тому вважає необхідним продовжити застосування обраного раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно кожного з обвинувачених.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 по справі № 3-208/2018(2402/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
У зв'язку з цим суд роз'яснює учасникам справи, що дана ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 16 лютого 2020 року включно.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 16 лютого 2020 року включно.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 16 лютого 2020 року включно.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 16 лютого 2020 року включно.
Копію ухвали направити до ДУ «Кропивницький СІ» для відома.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 07 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя підпис ОСОБА_1
Суддя підпис ОСОБА_2
Суддя підпис ОСОБА_3
З оригіналом згідно:
Суддя ОСОБА_1