Справа №: 941/1635/19
Провадження № 2-о/941/63/19
12 грудня 2019 року
Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Колесник С. І.
при секретарі - Проценко К.В.
з участю: заявниці - ОСОБА_1
представника заявниці - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни, про встановлення факту спільного постійного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без шлюбу, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, встановлення факту прийняття спадщини,-
Заявниця звернулася з заявою до суду, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.04.2016 року, з яким заявниця проживала однією сім'єю 22 роки (з 1994 року) як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Тобто мали місце фактичні шлюбні відносини, які не були офіційно зареєстровані в органах реєстрації актів цивільного стану. Спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , складається з легкового автомобілю марки ВАЗ зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований 14.06.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . 28.10.2019 року заявниця звернулась до Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю підстав для закликання до спадкоємства, оскільки заявницею не надані документи про підтвердження факту родинних відносин, та місце реєстрації проживання заявниці, а саме АДРЕСА_1 , не співпадає з місцем реєстрації на момент смерті ОСОБА_3 , а саме АДРЕСА_2 . Заявниця зазначає, що автомобіль куплений з померлим ОСОБА_3 під час їхнього спільного проживання як жінки та чоловіка, а тому вважає дане рухоме майно спільною сумісною власністю, а себе такою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки проживала разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Викладені обставини змусили заявницю звернутися до суду з даною заявою.
Представник заявниці та заявниця в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в заяві обставини.
Заінтересована особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівнав судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву, в якій прохала суд слухати справу без її участі, щодо заявлених вимог не заперечувала.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення свідків, встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.04.2016 року (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається з легкового автомобіля марки: ВАЗ, модель: НОМЕР_4 124 01, тип: легковий універсал - В, номер шасі: НОМЕР_5 , зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації: 14.06.2011 року, адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.15).
28.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю підстав для закликання до спадкоємства, оскільки заявницею не надані документи про підтвердження факту родинних відносин, та місце реєстрації проживання заявниці, а саме АДРЕСА_1 , не співпадає з місцем реєстрації на момент смерті ОСОБА_3 , а саме АДРЕСА_2 . (а.с.11).
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 58077844 від 28.10.2019 року спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась (а.с.12).
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області від 06.08.2019 року № 4678, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав без реєстрації разом зі співмешканкою гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14).
З довідки, виданої виконкомом Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області від 27.09.2019 року № 5228, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 05.04.1994 року по 23.02.2016 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32).
В той же час, заявниця з 08.06.1978 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_6 (а.с.6).
У 2015 році, у зв'язку з погіршенням здоров'я, ОСОБА_3 було постановлено на облік до Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру (а.с.16), з цією метою було змінено місце реєстрації ОСОБА_3 на місце реєстрації дочки заявниці ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 (а.с.21-24). Однак за цією адресою ОСОБА_3 фактично не проживав, приїздив до м. Полтави лише з метою лікування. З січня 2016 року по березень 2016 року його було декілька разів госпіталізовано до хіміотерапевтичного відділення Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру, що підтверджується виписками № 141, № 1052, № 1824 (а.с.18-20).
Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 суду пояснили, що дійсно ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю 22 роки, з 1994 року, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Через погіршення здоров'я ОСОБА_3 став на облік до Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру, заради чого змінив своє місце реєстрації.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч.4 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 звернув увагу судів на те, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України (далі СК України) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Відповідно до ч.2 та ч.3 статті 13 КпШС України (в редакції, що діяла станом на 2001 рік), права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Тож, виходячи з того, що норми діючого на час виникнення спірних правовідносин КпШС України не передбачали можливості встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у встановленні факту проживання однією сім'єю без шлюбу її та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 05.04.1994 року по 31.12.2003 року.
Водночас, зміст частини 2 статті 3 СК України передбачає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99).
Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Тож, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім'єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Згідно з частиною 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частина 4 статті 368 ЦК України).
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 та ч.6 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Дослідивши надані сторонами докази та встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, аналізуючи та оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням всі докази по справі в їх сукупності, суд вважає, доведеним, що в період з 01.01.2004 року по 26.04.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали ,вели спільне господарство, були пов'язані виконанням взаємних прав і обов'язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини,що притаманні подружжю, при цьому в будь-якому іншому шлюбі вони не перебували. Відповідно,суд вважає за необхідне встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 по 26.04.2016 року, а також визнати ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги за законом.
Згідно положень статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.При цьому ч.5 даної статті вказує, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Враховуючи положення ст. 1268 ЦК України, а також те, що заявниця проживала разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, суд вважає за необхідне встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, ст.58 Конституції України, ст.13 КпШС України, ст.ст.3, 60, 70, 74 СК України, ст.ст.5, 15, 16, 368 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 293-294, 315, 319 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити частково.
Встановити факт спільного постійного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.01.2004 року по 26.04.2016 року включно.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею четвертої черги за законом.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_1 ,залишивши їх по фактично понесеним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 20 грудня 2019 року.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя Петрівського районного суду С. І. Колесник
Рішення набрало законної сили ___________________________ року.
Суддя Петрівського районного суду С. І. Колесник