Справа № 404/4278/16-ц
Номер провадження 2/404/290/18
11 грудня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря- Коноваленко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, яким просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.11.2005 року в розмірі 25 044,57 грн., а також понесені судові витрати.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 23.11.20105 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору відповідач надала свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надала право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов”язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов”язана сплатити Банку судовий штраф в розмірі 500,00 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5 % від суми позову. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, а тому з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 11.05.2016 року утворилась заборгованість у розмірі - 25 044,57 грн., з них: 14 609,28 грн. - тіло кредиту; 6 170,50 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 5 614,87 грн. - нараховано пені; 950 грн. -нараховано штрафів, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.- штраф (фіксована складова); 1 168,79 грн. - штраф (процентна складова); з них 3 968,87 грн. - внесено коштів на погашення заборгованості.
З посиланням на зазначене сторона позивача просили задовольнити позовні вимоги повністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 листопада 2016 року, ухваленому у справі, позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер- НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.11.2005 року в розмірі- 25 044,57 грн., з них: 14 609,28 грн. - тіло кредиту; 6 170,50 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 5 614,87 грн. - нараховано пені; 950 грн. -нараховано штрафів, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.- штраф (фіксована складова); 1 168,79 грн. - штраф (процентна складова); з яких 3 968,87 грн. - внесено коштів на погашення заборгованості, а також 1 378 грн. -сплаченого судового збору (т.с.1, а.с. 87-89).
23.12.2016 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Вказала, що про наявність заочного рішення дізналася тільки 16.12.2016 року, коли отримала його копію в суді. У судове засідання, призначене по справі не змогла з”явитися по незалежним від неї причинам, тому що не знала про час та місце його проведення. Повісток не отримувала, ніяких документів із суду не надходило, позовної заяви також не отримувала і не знає її змісту. В зв”язку з тим, що не змогла взяти участь особисто, чи через представника у судовому розгляді, не змогла скористатися правами, що надані їй ст.ст. 27, 31 ЦПК країни, а саме бути ознайомленою з позовними вимогами, надати пояснення, заперечення, приймати участь у вивченні доказів, що є важливими і мають значення для справедливого розгляду справи. Крім того, була позбавлена можливості надати суду документи щодо обставин справи, які не вивчались у судовому засіданні і мають значення для встановлення фактів, а саме щодо сплати нею за кредитним договором суми, яка не врахована позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості (т.с.1, а.с. 95-97).
Ухвалою суду від 21 лютого 2017 року заяву- задоволено. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.11.2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку (т.с.1, а.с. 128).
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2017 року, за клопотанням сторони відповідача, витребувано від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” належним чином засвідчену копію кредитної справи за кредитним договором №б/н від 23.11.2005 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_1 та інформації про рух коштів за кредитним договором (т.с.1, а.с. 150).
На виконання ухвали суду від 26 червня 2017 року представником позивача направлено до суду належним чином засвідчену копію кредитної справи за договором укладеним з ОСОБА_1 (т.с.1, а.с. 180-217).
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції. У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 лютого 2018 року, за клопотанням представника позивача, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (т.с.1, а.с. 224).
21 травня 2018 року ПАТ КБ”Приватбанк” змінив свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, що не тягне за собою правонаступництва.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2018 року, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - задоволено. Витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», оригінал: кредитної справи за кредитним договором №б/н від 23.11.2005 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_1 та інформації про рух коштів за кредитним договором (т.с. 2, а.с. 18).
26 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, згідно якого у задоволенні вимог просив відмовити. Вказав, що позивачем не зазначено скільки сплатила відповідач Банку
коштів, якими сумами, якими датами, коли, кому за кредитним договором та які суми
залишилися несплаченими основного боргу та процентів, і як Банк розраховував
проценти відповідно до основного боргу кредиту. Крім того, надані позивачем документи, а саме: розрахунок заборгованості, копія анкети позичальника, умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, виписка не можуть підтверджувати факт існування боргу відповідача перед позивачем. Вважає, що всі доводи позивача, які містяться у його позовній заяві є надуманими, а сама позовна заява є необгрунтованою. Крім того, пропущений строк позовної давності зі зверненням до суду із позовною заявою (т.с. 2, а.с. 20-21, 22-23).
На ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2018 року представником позивача на електронну адресу суда надіслано 05 листопада 2018 року виписку з банківського рахунку (т.с. 2, а.с. 42-70).
В судове засідання представник позивача не з”явився, повідомлявся, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги підтримав (т.с. 1, а.с. 60).
Представник відповідача в судове засідання також подав заяву про розгляд справи у їх відсутності та просив відмовити у задоволенні вимог позивача повністю.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Вивчивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що 23.11.2005 року відповідач ОСОБА_1 заповнила та підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у якій заповнила графи особистих даних та виявила бажання отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з базовою процентною ставкою: 3 проценти в місяць із розрахунку 360 днів на рік та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Крім того, відповідач зобов'язалася здійснювати погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості. Погашення заборгованості по Кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнта, так і списанням Банком коштів (т.с.1, а.с. 215).
Позивач виконав свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, тобто, відповідач отримала кредит у сумі 15 000,00 грн. (т.с. 1, а.с. 19).
В свою чергу, ОСОБА_1 погодилася, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умови та правил надання банківських послуг, виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти. Посвідчені банком копії вказаних документів, надані до суду, являються належними і допустимими доказами цих обставин. Вимог про визнання договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав ОСОБА_1 не заявляла, зустрічний позов у строк для подання відзиву не пред”являла.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 26, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України, у договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За вказаного, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.
Разом з цим, у заяві позичальника процентна ставка визначена- 3 % в місяць із розрахунку 360 днів у році. Відповідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка з карткового рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості. З наданого розрахунку та виписки з карткового рахунку встановлено, що ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами, періодично сплачувала заборгованість за наданим кредитом. Крім того, відповідач отримала кредитні картки, остання з яких із строком дії по жовтень 2015 року включно, що підтверджується довідкою банку (т.с.1, а.с. 19). Позивач зазначав, що відповідач неналежно виконувала свої обов'язки, відтак згідно долученого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 23.11.2005 року станом на 11 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі - 25 044,57 грн., з них: 14 609,28 грн. - тіло кредиту; 6 170,50 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 5 614,87 грн. - нараховано пені; 950 грн. -нараховано штрафів, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.- штраф (фіксована складова); 1 168,79 грн. - штраф (процентна складова); з них 3 968,87 грн. - внесено коштів на погашення заборгованості (т.с. 1, а.с. 6-18).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити вимоги щодо стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 609,28 грн.
Разом з цим, аналізуючи наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування тобто з 01.11.2015 року, а відтак вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення частково, стягнувши заборгованість по процентам за користування кредитом по жовтень 2015 року, включно. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, згідно пунктів 91-93 якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд не у повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року (справа № 489/9289/14-ц, провадження № 61-5307св18), у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо; боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку; такий висновок наведений і у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.
З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 36,00 % на рік, а з 01.04.2015 року збільшена до 43,20 % річних.
Однак, суду не надано доказів того, що позивачем узгоджувалася з відповідачем зміна процентної ставки - її збільшення до 43,20 % річних з 01.04.2015 року, а тому суд за цей період бере до уваги первинну процентну ставку - 36,00 % річних. Крім того, проценти необхідно нараховувати виключно на тіло кредиту за процентною ставкою 36,00 % на рік тільки в межах строку дії кредитної картки, тобто по 31 жовтня 2015 року що становить 109 грн 73 коп. та підтверджується таким розрахунком: 14 609,28 :100 х 36,00/ 365 х 214 днів = 3 083,56 грн. Внесено 4 351,30 грн. Станом на 31.03.2015 року загальний залишок заборгованості за процентами становив 1 377,47 грн. (1 377,47+3 083,56- 4 351,30).
У підсумку, заборгованість за процентами за весь період користування кредитом складає 109,73 грн., а не 6 170,50 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованою пенею та штрафів суд зазначає наступне. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Отже, в разі укладення договору, кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Проте у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23 листопада 2005 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказана правова позиція підтверджена постановою Великої палати Верховного Суду № 342/180/17 від 03 липня 2019 року. Враховуючи викладене, у задоволенні вимог про стягнення 5 614,87 грн. - нарахованої пені; 950 грн. -нарахованих штрафів, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн.- штраф (фіксована складова); 1 168,79 грн. - штраф (процентна складова), суд вважає за необхідне відмовити.
Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі- 14 719,01 грн., з них: тіло кредиту- 14 609,28 грн., нараховані відсотки за користування кредитом- 109,73 грн.
Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, заявлених стороною відповідача, то необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ПК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ПК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов?язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Разом з тим, за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст.261 ЦК України).
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14 щодо договору користування платіжною карткою.
Як зазначено у цій постанові Верховного Суду України, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
З наданих позивачем довідки, розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що АТ КБ “ПриватБанк” відповідачу було видано картки остання з яких мала термін дії до останнього дня 10.2015 року (т.с. 1, а.с. 19), останній платіж ОСОБА_1 на погашення кредиту було здійснено 01.04.2016 року (т.с. 1, а.с. 6-18), а тому момент виникнення права вимоги слід відраховувати зі спливом останнього дня місяця дії картки- 01.11.2015 року. Оскільки, позов до суду позивачем було подано в липні 2016 року, відтак строк позовної давності не пропущено.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку. Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 14 719,01 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 809,87 грн. (14 719,01 грн. х 100% : 25 044,57 грн. х 1 378,00 грн.).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.11.2005 року в розмірі- 14 719,01 грн., з них: тіло кредиту- 14 609,28 грн., нараховані відсотки за користування кредитом- 109,73 грн., а також 809,87 грн. -сплаченого судового збору. У іншій частині вимог- відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: вул. Н. Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 18.12. 2019 року
Суддя Кіровського О. В. Бершадська
районного суду
м.Кіровограда