Справа № 373/1310/19
(заочне)
20 грудня 2019 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Опанасюка І.О.,
з участю секретаря судових засідань Тітрової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу № 373/1310/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на свою користь 63850.00 гривень основного боргу за договором позики від 23.08.2018 року, 3791,41 гривень компенсації індексу інфляції, 36266,80 гривень пені за прострочення грошового зобов'язання та 1039, 08 гривень судового збору.
Посилається на те, що 23 серпня 2018 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг кошти в розмірі 2500 доларів США, які мав повернути до 25 жовтня 2018 року. В жовтні та листопаді 2018 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням повернути кошти. Відповідачем вищезазначені кошти повернені не були. В зв'язку з тим, що відповідач не відповідає на телефонні дзвінки ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду.
19 серпня 2019 року було відкрито провадження по даній справі, справу ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження.
13 вересня 2019 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його часті. Позовні вимоги просить задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відзиву на позов до суду не направив.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи та вирішити її на підставі наявних доказів.
Судом встановлено наступне.
Із оригіналу розписки вбачається, що 23 серпня 2018 року ОСОБА_2 взяв у позику у ОСОБА_1 25000 доларів, зобов'язувався повернути 2500 доларів США до 25 жовтня 2018 року.
В разі не повернення зазначеної суми в термін до 25 жовтня 2018 року відповідач зобов'язувався сплатити ОСОБА_1 , пеню в розмірі 0.2 відсотки за кожен день прострочки від суми неповернутого боргу.
Станом на 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 кошти не повернуто.
Суд приймає до уваги подані позивачем та відповідачем докази, на підставі яких встановлені дані обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами глав 48, 51, 71 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.
Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Така правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц від 16.01.2019.
Отже, оригінал розписки надано суду позивачем; в розписці зазначена сума позики та обов'язок повернути дані кошти; даних про оспорювання в судовому порядку такої розписки суду не надано.
Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 коштів в сумі 2500 доларів США підлягають задоволенню, оскільки розмір боргу підтверджується виданою позивачем розпискою, встановлений законом строк для повернення боргу закінчився, а наявність в позивача оригіналу боргової розписки свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань, що в свою чергу свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вбачається із правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу ч. 1 ст. 13 цього Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезазначеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, оцінивши всі докази в їх сукупності, з врахуванням норм ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 63850 грн. 00 коп., суми пені в розмірі 36266 грн. 80 коп. та компенсації індексу інфляції 3791 грн. 41 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі. Також суд задовольняє вимогу про стягнення судових витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 526, 545, 549, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму несплачену суму боргу за договором позики від 23 серпня 2018 року в розмірі 63850 гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 36266 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят шість) грн. 80 коп., копменсацію індексу інфляції в розмірі 3791 (три тисячі сімсот дев'яносто одна) грн. 41 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1039 (одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 08 коп. сплачених при подачі позову до суду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники судового процесу:
- позивач - ОСОБА_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання по АДРЕСА_2 .
Суддя І.О.Опанасюк