Справа № 369/16037/19
Провадження №2-з/369/69/19
16.12.2019 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до відкриття провадження,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, посилаючись на те, що 17.08.2017 року між ним та ТОВ «ФК «Фактор Груп» був укладений Договір про надання фінансового кредиту.
В рахунок забезпечення Договору фінансового кредиту 05.10.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп», ТОВ «Траєкторія» було укладено трьохсторонній договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ «Траєкторія» виступив поручителем перед ТОВ «ФК «Фактор Груп», за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 ..
17.08.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп» було укладено договір іпотеки (майнових прав).
Заявник посилався на те, що в листопаді 2019 року він отримав вимогу від ТОВ «ЮК «Право та гроші» про сплату грошових коштів у розмірі 832 271,15 грн. заборгованості за Договором фінансового кредитування № КД-Ф-41.
Заявник посилався на те, що дії вказаних юридичних осіб є неправомірними і є такими, що охоплюються єдиним умислом на незаконне заволодіння квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В грудні ОСОБА_1 стало відомо, що змінився іпотекодержатель з ТОВ «ФК «Фактор Груп» на ТОВ «ЮК «Право та гроші».
Заявник ОСОБА_1 , посилався на те, що він має намір захистити своє право в суді та подати позов про визнання вищевказаних правочинів недійсними, зокрема, про визнання недійсним договору поруки № 16/10-п від 15.10.2019 року про визнання недійсною заміни кредитора, про визнання недійсним пунктів договору іпотеки та кредитного договору, оскільки він не порушував жодних пунктів вищевказаних договорів, а при їх укладенні його було введено в оману, що призвело до того, що вже відбулася заміна кредитора, і в подальшому право власності на квартиру, яка належить йому на праві власності може перейти на користь третіх осіб. Договір поруки було укладено без його повідомлення.
Відсутність вжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості досягнення мети майбутнього позову, а саме, захист його права від незаконних вимог ТОВ «ЮК «Право та гроші» та ТОВ «ФК «Фактор Груп», захист права власності і користування вищевказаною квартирою.
Враховуючи викладене, заявник ОСОБА_1 просив накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ТОВ «ФК «Фактор Груп» або будь-яким особам відступати права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № КД-Ф41 від 17.08.2017 року, та договором іпотеки від 17.08.2017 року, а також вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.08.2017 року.
Згідно вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб; забороною вчиняти дії.
Згідно положень п. 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Так, дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви не підлягає задоволенню, оскільки заявником не зазначено достатніх та переконливих обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову до його пред'явлення до суду може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Дослідивши письмові матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заявник ОСОБА_1 не довів, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві є обґрунтованим і співмірним із заявленими позовними вимогами.
Заявником також не надано в обґрунтування поданої заяви жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав та законних інтересів..
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до відкриття провадження не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до відкриття провадження відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.
Суддя Л.М. Ковальчук