Справа № 362/7519/19
Провадження № 1-кс/362/2477/19
20 грудня 2019 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 підозрюваного - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області клопотання слідчого СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 , погодженого із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140001706 від 18.12.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 ,-
20.12.2019 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 cт. 194 КК України - ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.12.2019 р., приблизно о 04 год. 15 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував поряд з територією домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час у ОСОБА_6 виник прямий умисел, спрямований на умисне пошкодження майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вибуху, з мотиву особистих неприязних стосунків.
В подальшому, реалізовуючи свій прямий умисел, маючи на меті умисне пошкодження майна ОСОБА_7 , усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді пошкодження чужого майна та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 підійшов до паркану домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , після чого дістав з кишені свого одягу вибуховий пристрій невідомого походження, який лівою рукою перекинув через паркан вищевказаного домоволодіння. Після падіння на території домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , кинутий ОСОБА_6 вибуховий пристрій детонував, під час чого було пошкоджено автомобіль DODGE RAM-1500 д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований на території вищевказаного домоволодіння.
Вказаними діями ОСОБА_6 умисно пошкодив чуже майно, а саме автомобіль DODGE RAM-1500 д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_7 .
18.12.2019 слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140001706 за ч. 2 ст. 194 КК України.
18.12.2019 о 12 год. 37 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.12.2019 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху.
Підозра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме:
- протоколом огляду місця події від 18.12.2019 р. за адресою: АДРЕСА_1 під час якого оглянуто місце події, зафіксовано пошкодження автомобіля DODGE RAM-1500 д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_7 , а також виявлено уламки вибухового просторою, а також воронку від вибуху;
- протоколом огляду місця події від 18.12.2019 р. за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. В. Солтанівка, вул. Жовтнева, поряд з буд. 1-а, під час якого виявлено предмет ззовні схожий на балаклаву;
- протоколом огляду місця події від 18.12.2019 р. за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого на місці події виявлено та вилучено чеку від вибухового пристрою;
- протоколом огляду місця події від 18.12.2019 р. за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. В. Солтанівка, вул. Садова, поряд з буд. 11, під час якого виявлено та вилучено куртку;
- протоколом обшуку від 18.12.2019 р. за адресою: м. Київ, вул. П. Мирного, поряд з буд. 11, під час якого виявлено ОСОБА_6 та в подальшому затримано в порядку ст. 208 КПК України, автомобіль марки ЗАЗ схожий на той, що перебував на місці вчинення злочину, а також речі, належні ОСОБА_6
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 , від 18.12.2019, яка повідомила, що з ОСОБА_6 знайома, оскільки останній працював у неї, до цього ОСОБА_6 вже залишав вибухові пристрої у неї на подвір'ї, але до поліції не зверталася. Крім того, ОСОБА_6 надсилає смс-повідомлення з погрозами та вимагає гроші. Крім того, повідомила, що переглядаючи відео-запис з камер спостереження, які встановлені у неї на подвір'ї, впізнала в особі, яка кинула гранату до її подвір'я саме ОСОБА_6 , так як останній шульга, по статурі та ході;
- протоколом огляду предмету від 18.12.2019 р., за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого оглянуто відео-запис спостереження з камер спостереження, встанволених на подвір'ї потерпілої;
- протоколом затримання ОСОБА_6 від 18.12.2019 р.
Всі інші питання, про фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення та питання відносності і допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила злочин або не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, про обрання якого подано клопотання.
Посилання на один або кілька ризиків:
- без застосування запобіжного заходу не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування і, або суду, тобто є ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України. Під острахом отримати покарання у виді позбавлення волі, розуміючи тяжкість такого покарання може ухилятися від слідчого, прокурора, суду з метою затягування досудового розслідування та уникнення відповідальності;
- без застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, тобто є ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 вчиняє тривалий час протиправний вплив на потерпілу ОСОБА_7 , який на теперішній час знайшов свій вияв у пошкодженні її майна шляхом вибуху;
- без застосування запобіжного заходу не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, ОСОБА_6 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто є ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки вже обвинувачувався за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.
Вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відповідно до положень ч. 2 ст. 194 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а також той факт, що ОСОБА_6 офіційно не працює, не має офіційних джерел отримання доходу, не має утриманців, а також аналізуючи дані кримінального провадження, з огляду на ймовірність незаконного подальшого впливу на потерпілих, свідків в кримінальному провадженні, а також можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, дає підстави слідству вважати про наявність вищевикладених ризиків.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєнні умисного тяжкого злочину проти власності, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12016100090006187 від 28.05.2016 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України скеровано для розгляду обвинувальний акт.
Проте він на шлях виправлення не став та обґрунтовано підозрюється у скоєні нового умисного злочину проти власності, що свідчить про його схильність до скоєння кримінальних правопорушень у вищевказаній сфері суспільних відносин.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі і укриття цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі і укриття особи від правосуддя може вимірюватися строгістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальне, соціальне становище людини, його зв'язками з державою, в якому його переслідують і міжнародними контрактами.
Реальним є ризик того, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування і суду, оскільки в разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Оцінюючи ризик переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) підозрюваного ОСОБА_6 , з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід відзначити, що підозрюваний не має:
- постійного місця роботи або навчання;
- постійного джерела доходів.
Підозрюваний неодружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків з іншими особами.
З огляду на вищевикладене, а також обставини, за якими ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у скоєнні нового умисного злочину, існує реальний ризик залишення ним території як Васильківського району, так і м. Київ та Київської обл., з метою переховуватися від органів досудового розслідування і суду, в будь-який час, щоб уникнути кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно відзначити, що ОСОБА_6 , може незаконно впливати на свідків та потерпілого в зазначеному кримінальному провадженні.
Також, наразі кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії досудового розслідування, а тому може виникнути необхідність в додатковому допиті потерпілого, свідків, проведенні з ним інших слідчих дій. Крім того, проводяться заходи щодо встановлення всіх очевидців скоєння кримінального правопорушення з метою подальшого допиту останніх в якості свідків. З огляду на те, що підозрюваному достовірно відомо місце проживання потерпілого, свідка, останній може незаконно впливати на них, погрожувати та вчиняти інші протиправні дії (підпали, вибухи) з метою зміни показань останніми.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, згідно з яким підозрюваний може продовжити здійснювати кримінальні правопорушення, необхідно зазначити, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється в скоєнні нового умисного корисливого злочину.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання його винним, в сукупності з даними про особу підозрюваного, а також з огляду на можливість перешкоджання кримінального провадження, переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків та потерпілого, унеможливлює застосування до підозрюваного менш суворої міри запобіжного заходу.
Застосування домашнього арешту, особистого зобов'язання і особистої поруки до ОСОБА_6 неможливо, оскільки, перебуваючи на волі, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідка в даному кримінальному провадженні, оскільки йому відомо місце проживання останніх.
Крім цього, ОСОБА_6 не має постійного місця роботи та законного джерела доходів, неодружений, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків з іншими особами, що дає підстави вважати про його ухилення від явки до органів досудового розслідування.
Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, що дає підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків в цьому ж кримінальному провадженні, знищити, спотворити речі чи документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У зв'язку з зазначеним слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотання.
Прокурор і слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити. Вважають, що застосування іншого запобіжного заходу у даному випадку перешкоджатиме слідству, тому просять обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Прокурор також зазначила, що потерпіла на відео з місця події впізнала в злочинці ОСОБА_6 . Проведено обшук, який легалізовано у відповідності до вимог КПК. На момент затримання ОСОБА_6 в Васильківському ВП ГУ НП вже було зареєстроване кримінальне провадження по даній справі, у зв'язку з чим, після затримання ОСОБА_6 був доставлений саме до Васильківського відду поліції.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечив проти клопотання, обгрнутовуючи свої заперечення тим, що він знайомий з потерпілою ОСОБА_7 протягом 10 років, перебуває з нею в неприязних стосунках, оскільки через неї втратив хорошу роботу. Злочин він не вчиняв і протиправних дій не чинив. Він має багато соціальних обв'язків, оскільки має на утриманні хворих батьків, сплачує аліменти на дитину, постійно працює. Вже третій рік з'являється до Солом'янського районного суду м.Києва на розгляд справи, у якій відносно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який пізніше змінили на домашній арешт, дія якого вже закінчилась. Просить обрати відносно нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення вказаного клопотання, зазначивши про численні порушення під час досудового розслідування, а саме: незаконне затримання (без ухвали судді), доставлення не до того відділку поліції, а саме до Васильківського відділу замість Печерського відділу поліції міста Києва. Вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведена, оскільки самою потерпілою зазначено, що "невідома особа" вчинила вказаний злочин. Прямих доказів його вини у слідства немає, а неприязні стосунки між потерпілою та ОСОБА_6 не можуть бути підставою притягнення його до кримінальної відповідальності. Також зазначив, що було порушено право на захист, оскільки йому не були в повній мірі надані на ознайомлення матеріали вказаного кримінального провадження. Вказує, що відсутні ризики, на які посилається слідчий та прокурор, оскільки ОСОБА_6 має хворих батьків похилого віку, яким тяжко самим пересуватись. Крім того, ОСОБА_6 , будучи звільненм з-під варти та перебуваючи під домашнім арештом в іншій кримінальній справі - сумлінно виконував покладенні на нього обов'язки. За таких обставин просить в задоволенні клопотання відмовити та застосувати інший запобіжний захід, не пов'язавний з триманням під вартою.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та докази, якими воно обгрунтовується, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019110140001706 від 18.12.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
18.12.2019 р. о 12-37 год. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Підстав порушення процесу затримання ОСОБА_6 слідчим суддею не встановлено.
19.12.2019 р. ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
Матеріали зазначеного кримінального провадження містять достатньо доказів, які на даному етапі досудового розслідування дають достатньо підстав підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, відносно ОСОБА_6 наявне кримінальне провадження № 12016100090006187 від 28.05.2016 р. за ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України, обвинувальний акт у якому скеровано до Солом'янського районного суду м. Києва.
Таким чином, стороною обвинувачення обгрунтовано доведені та встановлені судом ризики про те, що підозрюваний ОСОБА_6 може продовжити свою злочинну діяльність та ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка у даному кримінальному провадженні, знищити чи спотворити докази у вказаному правопорушенні та продовжити свою злочинну діяльність.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що останній вчинив умисний злочин, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів , за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, такі міри обмеження особистої свободи будуть абсолютно не дієвими, зважаючи на обставини кримінального правопорушення та встановлені і обґрунтовані у даному клопотанні ризики.
Беручи до уваги викладене, суд своїми рішеннями повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Також, згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України « Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини », тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції » ( Letellier v France ), 12369 / 86, 26 червня 1991 року ).
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бєкчиєв проти Молдови; Мангурас проти Іспанії).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_6 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення злочину середньої тяжкості підозрюваним, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, високий ступінь ризику переховування останнього від органів досудового розслідування та/або суду, ймовірність його впливу на потерпілу, свідків, обставини кримінального правопорушення (злочину), тому враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, є необхідність застосувати запобіжний захід, пов'язаний з триманням його під вартою.
З врахуваннях сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, який має слабкі соціальні зв'язки (неодружений), офіційно не працює, не має джерел доходу, ймовірність продовження кримінальної діяльності, з метою проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
На підставі викладеного й, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 - 198 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, не одруженого, що має вищу освіту, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме до 12 год. 37 хв. 15 лютого 2020 р. в Державній установі (Київський слідчий ізолятор).
Визначити заставу у розмірі сорока (40) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у сумі 80280 (вісімдесят тисяч двісті вісімдесят ) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за слідуючими реквізитами: Отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код отримувача (ЄДРПОУ) - 26268119; р/р - UA858201720000037312095018661; Банк отримувача (ГУДКСУ) - Держказначейська служба України, м.Київ; код банку (МФО ГУДКСУ) - 820172.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення ним визначеної судом застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися з місця фактичного проживання, яке буде визначене ним після зільнення з-під варти, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України та використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1