справа № 361/8037/19
провадження № 2-н/361/566/19
19.12.2019
19 грудня 2019 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на їхню малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ст. 162 ЦПК України встановлено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Згідно із вимогами ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом для отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання боржника ОСОБА_2 зроблено відповідні запити до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області та Органу реєстрації Требухівської сільської ради Броварського району Київської області.
18 листопада 2019 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Салмон Л.Ю. подала до суду акт обстеження житлово-побутових умов від 16 листопада 2019 року, який складений депутатом Требухівської сільської ради Броварського району Київської області Кульбашним В.В., та довідку № 0000662603/2752 від 12 грудня 2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичним зареєстрованим місцем проживання/перебування якої є така адреса: АДРЕСА_1 .
Із змісту зазначеного вище акту вбачається, що у будинку АДРЕСА_1 проживають: заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19 та 25 листопада 2019 року ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій зазначала, що вона, її чоловік ОСОБА_1 та їхня малолітня дочка ОСОБА_7 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Їхній спільній дочці ОСОБА_3 виповнилося 1 рік і 2 місяці, дитина перебуває на грудному вигодовуванні та потребує постійного материнського догляду.
29 листопада 2019 року із Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області надійшла інформація про те, що відомості про реєстрацію місця проживання боржника ОСОБА_2 можна отримати у Требухівській сільській раді Броварського району Київської області.
За відомостями, що надійшли до суду з Органу реєстрації Требухівської сільської ради Броварського району Київської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у селі Требухів Броварського району Київської області не зареєстрована, проте відповідно до акту обстеження депутата Требухівської сільської ради Броварського району Київської області проживає у будинку АДРЕСА_1 .
11 грудня 2019 року боржник ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій просила суд відмовити заявнику ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з неї аліментів на малолітнього дочку ОСОБА_3 , посилаючись на те, що вона та її чоловік ОСОБА_1 проживають разом із малолітньою дочкою ОСОБА_7 , а тому є такими, що проживають разом. Вказувала також на те, що у Броварському міськрайонному суді Київської області на розгляді перебуває цивільна справа № 361/8035/19 за позовом ОСОБА_1 до неї про розірвання шлюбу. Враховуючи вік дитини, фізіологічні, психологічні, морально-етичні причини після розірвання шлюбу їхня дочка буде проживати з матір'ю, тому вона вважає, що будь-які правові підстави для стягнення з неї на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину відсутні.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
У ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом положень п. 1 ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
За змістом ч. 2 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на одержання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, від того з батьків, який ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Згідно із п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови № 14 від 23 грудня 2011 року “Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження” роз'яснив, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що для застосування наказного провадження необхідно, щоб вимоги заявника були безспірними та документально підтвердженими, тобто такими, що випливають із повністю визначених цивільно-правових відносин щодо яких відсутній спір про право.
Враховуючи, що із наданих суду заявником і боржником документів судом встановлені обставини про те, що боржник ОСОБА_2 заперечує право вимоги заявника ОСОБА_1 про стягнення з неї на його користь аліментів на їхню малолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом зі своїми батьками (заявником і боржником), відсутність підстав вважати, що мати дитини боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки таких доказів заявником ОСОБА_1 до заяви про видачу судового наказу не додано, суд дійшов висновку, що у даному випадку заявлені останнім вимоги не є безспірними та беззаперечними, наведені заявником обставини можуть бути з'ясовані лише в ході розгляду справи в порядку позовного провадження.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно із ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Виходячи з наведеного, враховуючи обставини справи, суд вважає, що у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,необхідно відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися до суду з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 27, 42, 160, 161, 163, 165, 166, 167, 259, 260 ЦПК України,
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Дутчак І. М.