"19" грудня 2019 р. Справа №489/6621/19
Провадження №2/489/2743/19
про відмову в забезпеченні позову
19 грудня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши матеріали заяви представника позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» - адвоката Михайлишина Віталія Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором
17 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № ТКФ 06.06.2013 259-2016 від 31.10.2016, за умовами якого позивальнику було надано кредит у розмірі 220 000,00 грн. із строком повернення не пізніше 30.10.2016. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № Т 11.09.2014 П 234-2016 від 31.10.2016 з усіма супутніми змінами. Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов'язань за кредитним договором, просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 333 348,59 грн.
Разом з позовною заявою представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача:
-квартиру АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 після одруження ОСОБА_4 .
В обґрунтування своєї заяви представник позивача зазначив, що вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Представником позивача у підтвердження вимог заяви представлено відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єктів нерухомості, на які він просить накласти арешт.
За змістом ст. ст. 149-153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Надаючи судове тлумачення названим нормам, Пленум Верховного Суду України в пунктах 1-4 своєї постанови за №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначив, що під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання норм чинного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, у разі необхідності, на будь-якій стадії розгляду справи, за умови, що невжиття заходів забезпечення утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, може забезпечити позов, застосувавши один або декілька видів забезпечення, у тому числі і накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Суд забезпечує позов як що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як вбачається зі змісту заяви, представник позивача просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача, при цьому, позивачем не надано відомостей про вартість майна, на яке він просить накласти арешт, що не надає змоги визначити співмірність між заявленими засобами забезпечення позову та предметом позову.
Таким чином, представником позивача не доведено того, що такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на майно є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні порушувати права інших осіб, суд приходить до висновку, що з урахуванням сукупності вищевказаних обставин, відсутні належні правові підстави для забезпечення позову у обраний представником позивача спосіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 149, 259-261 Цивільного процесуального кодексу України,суд
В задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» - адвоката Михайлишина Віталія Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Копію ухвали про відмову в забезпеченні позову направити позивачу та представнику позивача - для відома.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «19» грудня 2019 року.