Справа № 127/3447/19
Провадження 2/127/486/19
16 грудня 2019 року м. Вінниця
Вінницькій міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.,
за участю: секретаря Максимчука Я.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки - ОСОБА_3 . Після смерті брата відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0920 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 ), яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 755506, виданого 01 вересня 2008 року на підставі рішення Вінницької міської ради № 1646 від 25 грудня 2007 року. Спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 не має. Спадщину після смерті ОСОБА_3 в установленому законом порядку позивач не прийняла, оскільки не подала в установлений законом строк заяву нотаріусу про прийняття спадщини та не проживала постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований в м. Мурманськ Російської Федерації. 31 серпня 2005 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 . Після цього позивач з його згоди зареєструвалась в будинку і з вересня 2005 року по сьогоднішній день проживає в будинку, який належить ОСОБА_3 . Через деякий час позивач звернулась в нотаріальну контору для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 де їй пояснили, що для подачі заяви необхідно надати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 позивач отримала в квітні 2018 року, в зв'язку з чим пропустила передбачений законом шестимісячний термін, достатній для звернення в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Після отримання свідоцтва про смерть позивач знову звернулась до нотаріальної контори для отримання спадщини. 16.01.2019 державним нотаріусом Другої вінницької нотаріальної контори Сікорською Л.А. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк на прийняття спадщини. Позивач зазначила, що у зв'язку із юридичною необізнаністю, важким матеріальним та моральним становищем, значним погіршенням стану здоров'я після смерті брата, нею пропущено строк прийняття спадщини.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про визначення їй додаткового строку, тривалістю в три місяці, для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Судом 07.02.2019 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу. Також даною ухвалою суду відповідачу було запропоновано, зокрема, надати суду відзив на позовну заяву і докази по справі, роз'яснено наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
22.02.2019 від відповідача судом отримано відзив.
Ухвалою суду від 03.04.2019 відзив від 22.02.2019 повернуто відповідачу без розгляду. Також, даним судовим рішенням з Другої вінницької державної нотаріальної контори витребувано належним чином завірену копію спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
05.04.2019 через канцелярію суду представником відповідача подано повторно відзив на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2019, однак із порушенням строку встановленою судовим рішенням у порушення вимог ч. 7 ст. 178 і ч. 1 ст. 191 ЦПК України. Поважних причин ненадання відзиву у строк встановлений судом ні у відзиві, ні у засіданні представником відповідача не повідомлено. Клопотання про продовження процесуального строку встановленого судом від відповідача не надходило. При цьому судом враховано, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому, враховуючи вказане вище та положення ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44, ч. 8 ст. 178 і ч. 2 ст. 191 ЦПК України, суд не приймає відзив до розгляду і вирішує справу за наявними у неї матеріалами.
11.04.2019 судом отримано від позивача відповідь на відзив.
Ухвалою від 02.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
На виконання вимог ухвали суду від 03.04.2019, Другою вінницькою державною нотаріальною конторою 16.04.2019 було повідомлено суду, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - не заводилася.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, та просила їх задовольнити.
Представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими і недоведеними.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15.03.2018 відділом ЗАГС Червоногвардійського районного Комітету у справах ЗАГС Уряду Санкт- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Північно - Східній Атлантиці помер ОСОБА_3 . (а.с. 10)
Нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Сікорською Л.А. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0920 га, розташовану по АДРЕСА_1 , у зв'язку із пропуском строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 15)
Відповідно до повідомлення Другої вінницької державною нотаріальної контори суду 16.04.2019, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася.
В ході розгляду справи по суті позивач повідомила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Північно - Східній Атлантиці, був одружений на території Російської Федерації.
У зв'язку з повідомленням вищевказаних обставин, які ні в позовній заяві, ні в ході підготовчого провадження позивачка не повідомляли, крім того, разом із позовом нею було надано копію паспорта громадянина України, виданого на ім'я померлого, у суда виникли сумніви, що позивач добросовісно виконує свої процесуальні обов'язки щодо доказів. Тому, керуючись ч. 7 ст. 81 ЦПК України, з метою встановлення обставин справи, що мають істотне значення для ухвалення законного рішення по даній справі, суд прийшов до висновку про необхідність витребування з власної ініціативи від компетентного органу Російської Федерації доказів по справі, а саме: належним чином засвідченої копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , про що 03.06.2019 було постановлено відповідну ухвалу і зупинено провадження у справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.
27.11.2019 судом було поновлено провадження у справі у зв'язку із отриманням 25.11.2019 матеріалів виконаного судового доручення і продовжено розгляд справи по суті.
Так, з матеріалів спадкової справи № 88/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що 25.09.2017 до нотаріуса нотаріального округу м. Мурманськ Мурманської області (Російська Федерація) ОСОБА_5 Н.Л. звернулася дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини. Також, дана особа повідомила, що окрім неї інших спадкоємців не має. Інші особи із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріуса не зверталися. (а.с. 78-136)
Згідно із ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» з урахуванням положень ст.ст. 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.
З матеріалів вищевказаної спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 заповіт складено не було, ОСОБА_6 прийняла спадщину, отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, як дружина померлого.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача. В ході підготовчого провадження судом було роз'яснено, зокрема, позивачу, які обставини входять до предмета доказування і які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, а також звернуто неодноразово увагу під час розгляду справи по суті, враховуючи встановлення кола спадкоємців вже в ході розгляду справи, щодо пред'явлення вимог саме до ВМР, оскільки належним відповідачем у даній справі є спадкоємець.
Хоча клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або ж залучення співвідповідача мало б бути подане позивачем лише до закінчення підготовчого провадження у відповідності до ч. 1 і ч. 2 ст. 51 ЦПК України, судом було враховано встановлення кола спадкоємців на стадії розгляду справи по суті і роз'яснено позивачці положення ч. 3 ст. 51 ЦПК України.
Однак позивачем не було доведено суду, що вона не знала і не могла знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
На вищевказане зокрема вказує те, що позивачем лише в ході розгляду справи по суті було зазначено про те, що ОСОБА_3 був одружений.
У своїй позовній заяві позивач не зазначила усі відомі обставини справи, надала копію паспорта громадянина України, виданого на ім'я спадкодавця, в той час як він був громадянином іншої держави.
Водночас, позивачем клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення співвідповідача, подано не було.
Суд не наділений повноваженнями проводити заміну неналежного відповідача чи залучати співвідповідача за власною ініціативою за відсутністю клопотання позивача, враховуючи положення ст. 51 ЦПК України.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Позивач, скориставшись своїми процесуальними правами, розпорядилась своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, пред'явивши саме ті вимоги, які вважала за необхідне, і саме до того відповідача, який на її думку повинен відповідати за позовом.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вони пред'явлені позивачем до неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши докази, письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню,оскільки вимоги пред'явлені позивачем до неналежного відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 768, 40 гривень, що підтверджується квитанцією від 04.02.2019. (а.с. 1)
Однак, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Відповідно до наведеного вище та керуючись ст.ст. 12, 15 ЦК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 2, 4, 10-13, 43, 51, 76-83, 89, 133, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщинив порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду складено 20.12.2019.
Суддя: