Справа № 148/1622/19
Провадження №2/148/646/19
Іменем України
12 грудня 2019 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.04.2019 він позичив відповідачу кошти в розмірі 15000,00 грн. Відповідач зобов'язувався повернути дані кошти до 30.04.2019, однак до цього часу борг не повернув у повному обсязі. На підтвердження виникнення зобов'язання відповідач надав розписку. Також факт передачі коштів можуть підтвердити свідки.
На звернення позивача з проханням повернути кошти, відповідач жодним чином не реагує, про що свідчить надіслана на його ім'я вимога про повернення коштів, яка ним залишена поза увагою.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не повернув позичені кошти, він, відповідно до ст. 625 ЦК України, має повернути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За розрахунками позивача, сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, складає 15453,82 грн.
Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача несплачену суму боргу за договором позики (розпискою) у розмірі 15000,00 грн., відсотки за користування грошовими коштами за період з 30.04.2019 по 05.08.2019 в розмірі 120,82 грн. та інфляційні збитки за вказаний період у сумі 333,00 грн., а також судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, у якій вказав, що позовні вимоги змінює, просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 8000 грн. та судові витрати, розгляд справи здійснювати у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій вказав, що змінені позовні вимоги визнає, розгляд справи просить здійснювати без його участі.
Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії розписки від 04.04.2019 (а.с. 18), відповідач ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 15000 грн. та зобов'язувався повернути дану суму до 30.04.2019.
12.07.2019 позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача ОСОБА_2 було надіслано претензію про повернення позичених коштів у сумі 15000 грн. (а.с. 9-11).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, боргові розписки чи договори позики, мають справжню правову природу укладеного договору між сторонами, незалежно від найменування документа.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи факт написання розписки відповідачем, яка в силу ч. 2 ст. 1047 ЦК України підтверджує укладення договору позики, тому вимога про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню.
Позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг у розмірі 8000 грн. Відповідач же змінені позовні вимоги визнав.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В даному випадку, визнання відповідачем позову жодним чином не порушує права та інтереси осіб.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в розмірі 8000 грн.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, враховуючи положення ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 204, 207, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ч.4 ст.206, ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , борг за договором позики (розпискою) від 04.04.2019 у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: