Справа № 127/9533/17
Провадження № 1-кп/127/979/17
18 грудня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці ініційоване судом питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 311 КК України, відомості про яке внесені 29.06.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020010004967, -
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 311 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2019 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.01.2020 року, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання його під вартою. Прокурор ОСОБА_5 з приводу продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни скасування не вбачається. Прокурор зазначив, що обвинувачений перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти нові злочини, може переховуватись від суду, крім того обвинувачений може впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні. Також, прокурор вважає, що обвинувачений може іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 щодо продовження дії запобіжного заходу зазначив, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини ризики мають тенденцію зменшуватись, або ж взагалі відпадати. Захисник звернув увагу суду, що прокурором не доведено існування ризиків на даний час. Крім того, адвокат ОСОБА_7 просив врахувати, що обвинувачений має сім'ю - матір, постійне місце проживання. Враховуючи все вищевикладене захисник обвинуваченого просив змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт за місцем його проживання.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника. Крім того просив врахувати, що під час досудового розслідування від перебував на свободі та не переховувався від слідства. Крім того обвинувачений зазначив, що даного злочину він не вчиняв, перебуваючи під дією будь-якого іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, він матиме більше можливостей для доведення його невинуватості. Просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При вирішенні ініційованого судом питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 судом враховано, що обвинувачений має сім'ю, та постійне місце проживання.
Разом з тим судом було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. На переконання суду, у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який існує ризик, що обвинувачений зможе незаконно впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні з метою їх подальшої зміни показів. Крім того, змінивши обвинуваченому запобіжний захід на інший не пов'язаний з триманням під вартою, обвинувачений матиме змогу переховуватися від суду, розуміючи невідворотність покарання в разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого злочину. До затримання обвинувачений не був офіційно працевлаштований, а тому він може продовжувати вчиняти нові злочини. Також існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
Таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.
Крім того судом враховано рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 по справі №3-208/2018(2402/18) відповідно до якого Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кодексу, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 375 КПК України, суд -
Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на 60 днів з 18.12.2019 до 15.02.2020 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя-доповідач:
Судді: