Справа № 523/11959/19
Провадження №2/523/4172/19
"04" грудня 2019 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Дяченко В. Г.
за участю секретаря судового засідання - Правда Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (65013, м. Одеса, вул. Лиманна, 170) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Позивач звернулась до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу №53 від 19.07.2019 року про її звільнення з посади лікаря-невропатолога, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 60691,91 грн., моральної шкоди в розмірі 3000 грн.
Позов мотивується тим, що у квітні місяці 2018 року позивач, була прийнята на роботу до ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова» ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» на посаду лікаря невропатолога першої категорії.
10.07.2019 року у зв'язку з хворобою, позивачці відкритий лікарняний лист серії АДЦ № 658638 комунальним некомерційним підприємством Біляївської районної ради «Біляївський районний центр первинної медико - санітарної допомоги».
Під час знаходження на лікарняному, позивачу було сповіщено листом від 19.07.2019 року за № 158/03 про звільнення з займаної посади лікаря на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що винесено наказ № 53 - з від 19.07.2019 року.
Відповідно зазначеного листа, свої дії відповідач мотивує тим, що ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці без поважних причин з 13.07.2019 року по 18.07.2019 року.
Відповідно до приписів п. 4 ст. 40 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган мають право на розірвання трудового договору, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно норм ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позов безпідставний. Позивачу було запропоновано надати пояснення про причини її відсутності на робочому місці з 13.07.2019 року по 19.07.2019 року та роз'яснено, що в разі ненадання письмових пояснень про причини відсутності на роботі, у термін до 16.00 19.07.2019 року, роботодавець змушений буде вважати відсутність працівника на роботі - прогулом. Станом на час написання відзиву позивач не надала відповідачу жодних документів, які б засвідчували поважність причини її відсутності на роботі та/або письмові пояснення.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України.
Судом встановлено:
Наказом №35-п від 05.04.2018 року позивач, була прийнята на роботу до ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова» ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» на посаду лікаря-невропатолога другої категорії, на строк з 05.04.2018 року по 30.09.2018 року (а.с.83).
Трудові відносини між сторонами фактично тривали по день звільнення, тому відповідно до положень ст.ст.21, 23, 39-1 КЗпП України дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк.
10.07.2019 року у зв'язку з хворобою, позивачу відкритий лікарняний лист серії АДЦ № 658638 комунальним некомерційним підприємством Біляївської районної ради «Біляївський районний центр первинної медико - санітарної допомоги». Згідно з лікарняним листом позивач звільнена від роботи з 10.07.2019 року по 19.07.2019 року включно, наявна відмітка- стати до роботи 20.07.2019 року (а.с.6).
19.07.2019 року листом №157/03 представник відповідача запропонував позивачу надати пояснення про причини її відсутності на робочому місці з 13.07.2019 року по 19.07.2019 року та роз'яснено, що в разі ненадання письмових пояснень про причини відсутності на роботі, у термін до 16.00 19.07.2019 року, роботодавець змушений буде вважати відсутність працівника на роботі - прогулом (а.с.32,33).
Наказом №53-з від 19.07.2019 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 , лікаря-невропатолога, звільнено за прогул згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.86).
19.07.2019 року листом №157/03 представник відповідача запропонував позивачу з'явитись до відділу кадрів закладу для остаточного розрахунку (а.с.84).
Відповідно до довідки про середню заробітну плату позивача, у травні 2019 року заробітна плата позивача складала - 4597,00 грн., у червні 2019 року - 10455,21 грн. (а.с.87).
Відповідно до приписів п. 4 ст. 40 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган мають право на розірвання трудового договору, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно норм ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ України від 09.04.2008 року за № 189 , тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
Також позиція висловлена у п. 17 постанові пленуму ВС України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно якої, правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП ( 322-08 ) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. ( Абзац перший пункту 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України N 18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95) .
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Таким чином, звільнення ОСОБА_1 є незаконним, адже її було звільнено в період тимчасової непрацездатності, тим самим наявний факт порушення трудового законодавства з боку відповідача.
Відповідно до абз. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Суд визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 37630,00 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди:
За приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 зі змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.
Врахувавши вищенаведене, суд встановив, що враховуючи душевні страждання, яких зазнав позивач, її час і зусилля, для відновлення попереднього стану, розмір моральної шкоди в сумі 1000 грн. є розумним, виваженим і справедливим.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 53 - з від 19 липня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря невропатолога.
Поновити ОСОБА_1 на посаду лікаря невропатолога у Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім.Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Стягнути з Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37630 гривень.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду лікаря невропатолога уДочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" допустити до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 11.12.2019 року.
Суддя