Ухвала від 20.12.2019 по справі 2-344/11

Справа №2-344/11

Провадження 4-c/522/328/19

УХВАЛА

про повернення скарги

20 грудня 2019 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Домусчі Л.В., дослідивши матеріали скарги ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження приватний виконавець Цинєв В.О., заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії приватного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії за виконавчим провадженням,

ВСТАНОВИВ:

До суду 16.12.2019 року надійшла скарга ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження приватний виконавець Цинєв В.О., заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії приватного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії за виконавчим провадженням

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, який законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до статті 131-2 та підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України (в редакції Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), які є нормами прямої дії, представництво в судах першої інстанції у справах, розпочатих після 30 вересня 2016 року, з 1 січня 2019 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами (крім представництва органів державної влади або органів місцевого самоврядування).

Тобто, згідно Конституції України, з січня 2019 року представництво особи (юридичної або фізичної) в суді першої інстанції здійснює виключно адвокат.

Норми Конституції України є нормами прямої дії, якими чітко визначено, що представництво в судах здійснюється адвокатами. Норми Конституції України не підлягають тлумаченню.

Згідно ч. 2 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно постави Верховного суду від 24.04.2018 року у справі №914/2424/17 суд касаційної інстанції, переглядаючи ухвалу апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги, висловив правову позицію, відповідно до якої за відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину.

Скарга від імені ОСОБА_1 підписана та подана представником ОСОБА_2 на підставі довіреності від 14/03/2019р. посвідченої нотаріально. При цьому, суду не надано доказів, що довіреність видана на ОСОБА_2 саме як на адвоката на підтвердження належних повноважень на представництво інтересів скаржника.

Окрім того, у порушення вимог ч.3 ст. 175 ЦПК України, не зазначено посаду особи, дії якої оскаржуються, не вказаного його ім'я та по батькові виконавця; не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору (звернення позивача до заінтересованої особи ВДВС, відмова ВДВС); не надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не надано попередній розрахунок судових витрат.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не мала права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вимога суду щодо оформлення скарги у відповідності до вимог ст. 175 ЦПК України, а саме надання представником позивача належних документів, що посвідчують повноваження представника, яким підписано та подано заяву, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Таким чином, оскільки до скарги не додано доказів, що ОСОБА_2 має повноваження адвоката заявника, суд приходить до висновку, що скаргу слід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 19, 60, 62, 64, 89, 95, 260, 353-354, 447 ЦПК України, , суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження приватний виконавець Цинєв В.О., заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії приватного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії за виконавчим провадженням - вважати неподаною та повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.В. Домусчі