Справа 522/762/17
Провадження № 1-кп/522/821/19
в порядку ст. 331 КПК України
19 грудня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі питання про доцільність продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12016160500008976 від 27.11.2016 року обвинувачених:
ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Барановичи, республіки Білорусь, громадянка Білорусії, з незакінченою середньою освітою, не працює, незаміжня, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше судима,
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Журавлинка, Голованівського району, Одеської області, громадянин України, неодружений, з незакінченою середньою освітою, не працює, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше не судимий,
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 ,
обвинувачені - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження стосовно обвинуваених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 187 КК України.
Суд з власної ініціативи ставить на розгляд питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченим з тих підстав, що закінчується строк застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 .
Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки у обвинувачених не зменшилися ризики передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше утримання обвинувачених під вартою.
Захисник заперечила проти продовження строку тримання під вартою.
Обвинувачені підтримали думку захисника.
Суд, заслухавши думку сторін дослідивши матеріали кримінального провадження прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді утримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Суд зобов'язаний до спливу продовженого строку повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою продовження застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як встановлено під час судового засідання, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 187 КК України, максимальне покарання, за які передбачено у вигляді позбавлення волі до 10 років.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
На даний час, ризики що ОСОБА_7 може вчинити дії вказані в п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, оскільки останній, офіційно не працює тобто відсутні джерела доходу, стійких соціальних зв'язків не має, місця реєстрації чи проживання теж немає, обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти власності і здоров'я особи, що свідчить про можливість вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення.
Як вбачається існують ризики, та обставини у відповідності до ст. 178 КПК України, як тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі визнання його винним, вік та стан його здоров'я, які не перешкоджають знаходження обвинуваченого під вартою. З метою забезпечення судового розгляду кримінального провадження, виконання покладених на ОСОБА_7 , процесуальних обов'язків та запобігання наявних ризиків, а саме запобігання вказаним спробам незаконно впливати на свідків, оскільки свідки ще не допитані під час судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, приймаючи до уваги, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, тому продовження відносно нього будь-якої іншої міри запобіжного заходу не забезпечить йому належної процесуальної поведінки.
Також ризики що ОСОБА_3 , може вчинити дії вказані в п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, оскільки остання, офіційно не працює тобто відсутні джерела доходу, стійких соціальних зв'язків не має, місця реєстрації чи проживання теж немає, обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти власності і здоров'я особи, що свідчить про можливість вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення.
Як вбачається існують ризики, та обставини у відповідності до ст. 178 КПК України, як тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченої у разі визнання її винною, вік та стан її здоров'я, які не перешкоджають знаходження обвинуваченої під вартою. З метою забезпечення судового розгляду кримінального провадження, виконання покладених на ОСОБА_3 , процесуальних обов'язків та запобігання наявних ризиків, а саме запобігання вказаним спробам незаконно впливати на свідків, оскільки свідки ще не допитані під час судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, приймаючи до уваги, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, тому продовження відносно нього будь-якої іншої міри запобіжного заходу не забезпечить йому належної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує положення ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинувачених може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v/ Switherlandjudgement» of 26 January 1993. SeriesAno.254-A, p.15, §30).
Враховуючи передбачені ст.177 КПК України вимоги процесуального законодавства, які визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів, суд дотримуючись положення 331 КПК України, приходить до висновку про те, що строк дії обраного обвинуваченим я запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає продовженню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331, 371, 372, 392 КПК України, -
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою обчислюється з 19.12.2019 року та закінчує свою дію 16.02.2020 року.
Копію ухвали направити начальникові ДУ "ОУВП (№21)" Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації МЮ України - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Головуючий суддя:
19.12.2019