Справа № 520/2792/14-ц
Провадження № 2/520/5172/19
18.12.2019 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Маломуж А.І.,
за участю секретаря судового засідання Абухіної Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області про витребування майна від добросовісного набувача та зобов'язання скасувати свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу,-
17 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна від добросовісного набувача, зобов'язання скасувати свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу.
Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2013 року було видано довіреність на ім'я ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_6 , якою уповноважено ОСОБА_4 , або ОСОБА_4 , або ОСОБА_7 бути представниками позивача з питань експлуатації, володіння, користування та розпорядження без права дарування транспортного засобу свідоцтво серії НОМЕР_1 , виданого ВРЕВ № 12 Управління державної автомобільної інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України (далі - УДАІ ГУ МВС України) в місті Києві від 03 жовтня 2012 року, автомобіля марки (моделі) PORSHE PANAMERA 4S, тип - хетчбек - легковий, 2011 року випуску, номер шассі НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згодом ОСОБА_4 дійшов усної угоди з ОСОБА_3 стосовно продажу останньому належного позивачу автомобіля марки PORSHE PANAMERA, про що відповідачем видано розписку від 25 жовтня 2013 року на ім'я ОСОБА_4 .
Згідно з розпискою від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 спірний автомобіль та зобов'язався в подальшому викупити, сплативши за нього суму в розмірі 110 000,00 дол. США, а також взяв на себе зобов'язання зберігати транспортний засіб та нести за нього повну відповідальність.
Позивач зазначала, що відповідач не передав грошові кошти, обумовлені у розписці від 25 жовтня 2013 року, ні позивачу, ні уповноваженим особам, більш того останнім стало відомо, та підтверджується відповідними документами, копії яких надано до матеріалів справи, що власником належного позивачу автомобіля є інша людина, а саме ОСОБА_2 .
Позивач просила суд витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_2 зазначений автомобіль на свою користь та зобов'язати УДАІ ГУ МВС України в Одеській області скасувати свідоцтво про державну реєстрацію серії САТ 775111 транспортного засобу марки (моделі) PORSHE PANAMERA 4S, тип - хетчбек - легковий, 2011 року випуску, номер шассі НОМЕР_2 , колір білий, державний номер НОМЕР_4 , виданого УДАІ ГУ МВС України в Одеській області.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2015 року у складі судді Куриленко О. М. позов задоволено частково.
Витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_2 автомобіль марки (моделі) PORSHE PANAMERA 4S, тип - хетчбек - легковий, 2011 року випуску, номер шассі НОМЕР_2 , колір білий, державний номерний знак НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 .
У решті позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині мотивування змінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення суду висновки щодо придбання ОСОБА_3 автомобіля марки PORSHE PANAMERA 4S, тип - хетчбек - легковий, 2011 року випуску, номер шассі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 у ОСОБА_4 та відчуженні його на користь ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 26.06.2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25.01.2017 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2019 року прийнято справу до провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань про відкладення не заявляла.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань про відкладення не заявляла.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладання не заявляв.
Треті особи - ОСОБА_4 , Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладання не заявляли.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України, встановлено обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи положення даної норми, суд визнає, що позивач не з'являвся в судові засідання без поважних причин, будь яких заяв від представника позивача не надходило.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належним йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, наділені широким колом цивільних прав та рядом обов'язків, зокрема виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, з'являтися в судове засідання за викликом суду, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Аналогічні роз'яснення містяться у пункті 25 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ у суді першої інстанції».
Частиною 5 ст.223 та п. 3 ч. 1 ст.257 ЦПК України визначено, що у випадку повторної неявки в судове засідання позивача або не повідомлення ним про причини неявки, якщо він був належним чином повідомлений, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду.
Таким чином, за відсутності визначеної процесуальним законодавством можливості суду відкладати судове засідання у справі у випадку неодноразового нез'явлення позивача в судове засідання без поважних причин, оскільки позивач тривалий проміжок часу не цікавиться провадженням у його справі, справа не може бути розглянута за відсутності позивача, який повідомлявся про розгляд справи та від якого не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду судом враховано практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків проте, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"; рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Разом з тим слід зазначити, що суд враховує вимоги ст. 210 ЦПК України про дотримання розумних строків розгляду справи, щодо балансу захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідачів, які також в судове засідання не з'являються.
Частиною 2 ст.257 ЦПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Тому, залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 43, 44, 131, 131, 210, 223, 257 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області про витребування майна від добросовісного набувача та зобов'язання скасувати свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Маломуж А. І.