Справа № 520/2379/17
Провадження № 1-кп/520/15/19
про продовження запобіжного заходу
20.12.2019 м.Одеса
Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні суду питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого в рамках об'єднаного кримінального провадження №12017160480000041 від 05.01.2017, №12017160480002268 від 15.06.2017, №12017160480003866 від 14.09.2017 в редакції обвинувального акту від 18.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника - адвоката ОСОБА_5 , запрошеної на окрему процесуальну дію,
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
В теперішній час виникла необхідність у вирішенні питання про доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки строк дії попередньої ухвали суду закінчується.
Прокурор вважав за необхідне продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 , оскільки ризики, які були враховані судом при обранні і продовженні найсуворішого запобіжного заходу на сьогодення не відпали, залишаються актуальними. Так, ОСОБА_3 , як це вбачається з довідки інформаційного центру та обвинувальних актів, не вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, тобто має судимість. Він не виправдував довіру суду та після звільнення від відбування покарання з випробуванням, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину. Після звільнення з місць позбавлення волі під застави через нетривалий строк знов обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нових умисних злочинів проти власності. Будучи під заставою, не виконував обов'язки, не з'являвся до суду на виклик, про причини неявки суд не повідомляв, неодноразово піддавався приводу, оголошувався у розшук. Отже, ризики продовжити злочинну діяльність, ухилятися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, є актуальним. З огляду на те, що не всі свідки були допитані, залишається ризик незаконного впливу на них, оскільки обвинувачений оспорює обвинувачення.
Захисник просила суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт по місцю проживання обвинуваченого, бо у нього є малолітня дитина, дружина, він не має намірів ухилятися від суду.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Прокурор заперечила проти задоволення клопотання захисника, оскільки обвинувачений двічі порушував запобіжний захід у виді застави.
Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити строки тримання під вартою обвинуваченого, виходячи з наступного.
Так відповідно до ст.132 КПК України прокурором доведено і з обвинувальних актів та доданих до них матеріалів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кількох умисних кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Відповідно до ст.177 КПК України прокурором доведена наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:
може вчинити новий злочин, оскільки він має судимість, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нових умисних злочинів в період іспитового строку;
може здійснити дії на переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не має офіційного джерела прибутку, міцних соціальних зв'язків, ухилявся від суду і перебував у розшуку, неодноразово не виконував умови запобіжного заходу у виді застави, у зв'язку з чим був обраний найсуворіший запобіжний захід, а дві застави звернуто в дохід держави, не має постійного місця проживання, не проживає за місцем реєстрації, офіційно не працює, не перебуває у зареєстрованому шлюбі.;
може незаконно впливати на недопитаних свідків, оскільки пред'явлене обвинувачення оспорює.
Судом встановлено, що застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, неможливо. Тому застава, як альтернативний запобіжний захід не обирається.
Враховуючи обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про доцільність подальшого тримання ОСОБА_3 під вартою під час розгляду справи в суді, що узгоджується з вимогами Національного законодавства та з Рішенням ЄСПЛ «Ічин та інші проти України».
При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд також враховує, що питання розумності строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Питання чи розумно залишати обвинуваченого під вартою повинно оцінюватися в кожному конкретному випадку у відповідності до його особливостей. Тримання під вартою є виправданим лише у разі наявності чітких ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості (рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі Нечипорук і Йонкало проти України).
Враховуючи викладене, суд вважає можливим визначити наявність чітких ознак справжнього суспільного інтересу, які слід взяти до уваги при вирішенні вказаного питання.
Крім того, слід зважати на вказаний суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
В зв'язку з викладеним, суд вважає, що в даній кримінальній справі, на час вирішення вказаного питання, з урахуванням викладених в ухвалі обставин кримінального провадження, у тому числі даних, які характеризують особу обвинуваченого, суспільний інтерес переважає над особистими інтересами обвинуваченого.
Наявність у ОСОБА_3 малолітньої дитини, враховується судом, як позитивні відомості про нього, але через спосіб його життя ці відомості не є вирішальними на користь зміни запобіжного заходу.
Тобто законних підстав для зміни запобіжного заходу на даний час не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд,
Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 діб, а саме до 18.02.2020, без права внесення застави. Ухвала втрачає дію об 11.00 год. 18.02.2020.
Відмовити в задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Копію ухвали відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1