Справа № 761/46646/19
Провадження № 2/761/8703/2019
06 грудня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просила суд:
- розірвати договір довічного утримання (догляду) укладеного 13 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої київської держаної нотаріальної контори Рябикіною А.А. зареєстрованого у реєстрі за №9-1682;
- скасувати накладену заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 ;
Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Як вбачається із матеріалів справи, місце мешкання відповідачки ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.6.7. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Державною судовою адміністрацією України 02 липня 2008 року №1092/5/54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року №573/15264, передбачено, що суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.
Згідно ст. 10 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (укр/рос), запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вонапередає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.
Однак, позивачкою не здійснено та не надано суду завіреного належним чином перекладу на відповідну мову копії позовної заяви разом із додатками для відповідача, який проживає на території Російської Федерації, як цього вимагають положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (укр/рос).
А тому, позивачці необхідно привести позовну заяву у відповідність до наведених вище положень процесуального закону та надати суду позовну заяву з доданими до неї документами з належним перекладом для направлення відповідачу по справі, який є громадянином іншої держави.
Крім того, подана позивачкою заява не в повному обсязі оплачена судовим збором, відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року ( рахунок на сплату судового збору: рахунок отримувача - UA028999980000031217206026011 ЄДРПОУ 37993783, МФО 899998 код платежу 22030106 отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ, Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП)).
Відповідно до ст. 2 Закону України " Про судовий збір ", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ( ч. 1 ст. 4 Закону України " Про судовий збір " ).
З 01 січня 2019 року, згідно із Законом України " Про Державний бюджет України на 2019 рік " прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921, 00 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768,40 грн.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, у разі, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачка просить розірвати договір довічного утримання та скасувати накладену заборону відчуження квартири, тобто фактично заявляє дві окремі вимоги, що мають немайновий характер.
При цьому, до позовної заяви позивачкою долучено квитанцію про сплату судового збору у сумі 768,40 грн. ( за одну вимогу немайнового характеру)
Відтак, враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" щодо ставок судового збору, а також порядку його сплати, позивачці необхідно доплатити судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. та подати нову редакцію позовної заяви (виправлену редакцію) її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.
Враховуючи те, що позивачка не позбавлена можливості усунути викладені зауваження, суд, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважає вірним залишити заяву без руху і надати ОСОБА_1 строк для виправлення вищезазначених недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання - залишити без руху та надати їй строк для виправлення зазначених в ухвалі суду недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: