Провадження № 33/803/1457/19 Справа № 202/6151/19 Суддя у 1-й інстанції - Ігнатенко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
19 грудня 2019 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , 25 серпня 2019 року о 22 годині 05 хвилин у м. Дніпро по вул. Верхня 2/2 керував транспортним засобом ВАЗ д/н НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння рук, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, та закрити провадження у справі.
Вимоги скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, протокол про адміністративні правопорушення було складено з порушенням ст. 256 КУпАП, та вимог закону України "Про захист персональних даних". Також, апелянт вказує, що в протоколі вказані неправдиві відомості та наявні виправлення в графі місце проживання "АДРЕСА_1 " на “АДРЕСА_2 ". ОСОБА_1 вважає, що поліцейськими було порушено положенння ст. 266 КУпАП щодо порядоку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки огляд було проведено особою без належної медичної освіти, без його згоди та з ознаками катування. Окрім того, посилається на відсутність в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та наголошує що йому не було роз'яснено його права та обов'язки. Також, на думку ОСОБА_1 , справу було розглянуто судом з порушенням правил підсудності, так як він проживає в Чечеловському районні міста Дніпра, а його справу було розглянуто Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська та наголошує що в протоколі та постанові незаконно вказано його місце проживання, яке не відповідає дійсності. Апелянт вважає, що розгляд справи було здійснено безпідставно без участі прокурора. Стверджує, що судом було порушено його право на захист через відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, та ненадання можливості реалізувати право на захист, яке він не зміг реалізувати через відсутність у нього достатніх коштів, що суддею було проігноровано та не забезпечено призначення безоплатного адвоката. Також, наголошує, що суд незаконно посилався в постанові на записи з реєстраторів співробітників поліції, оскільки протоколом було визначено, як доказ, тільки рапорт та пояснення свідків. Окрім того, апелянт зазначає, що пояснення свідка ОСОБА_2 написано не ним, та вони не містять відомостей про стан сп"яніння та його відмову від проходження медичного огляду. ОСОБА_1 посилається й на те, що судом незаконно здійснено одночасно розгляд двох справ за ч. 1 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, й протокол та постанову за ч. 1 ст. 121 КУпАП йому ніхто не вручав. На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, але судом безпідставно вони не взяті до уваги.
Заслухавши суддю-доповідача, особу, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як зазначено у п. 6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду, поліцейський в присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Викладений в постанові висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 136399 від 25 серпня 2019 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рапортом поліцейського, розпискою ОСОБА_4 про передачу йому транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , відеозаписами з нагрудної камери поліцейського.
Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність, допустимість та належність наведених доказів та викладених в них обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, суд виходить з того, що відповідно ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Матеріалами справи об'єктивно підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції порядку оформлення протоколу, суд розцінює як необгрунтовані.
Як видно з відеозапису з нагрудної камери поліцейських, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, що засвідчили свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому, суд зауважує, що ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не заперечував свою відмову та жодних обставин, які перешкодили йому пройти цей огляд та ставили б під сумнів законність дій співробітників поліції, ним також наведено не було та під час апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, враховуючи те, що сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан сп"яніння й утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстави визнати обґрунтованою позицію водія суд апеляційної інстанції не може.
Стосовно доводів апелянта в частині наявності у протоколі про адміністративне правопорушення виправлень у місці його проживанні з «АДРЕСА_1" на "АДРЕСА_2" то вони хоч і мають місце, проте не можуть слугувати підставою для скасування постанови, з огляду на те, що місцем його реєстрації є АДРЕСА_1 , а місцем проживання його дівчини, як він сам пояснив є АДРЕСА_2.
Що стосується твердження скарги про порушення правил підсудності та необхідності направлення справи до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, вони є не обґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно вимог ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Апеляційним переглядом встановлено, що відповідно до протоколу, ОСОБА_1 , було зупинено за адресою: вул. Верхня, 2, м. Дніпро, яка відноситься до території Індустріального району м.Дніпра, отже будь-яких порушень у розгляді справи саме Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська не вбачається.
Отже, справа надійшла до суду з дотриманням правил підсудності, та підстави для передання її до іншого суду за зручним для особи, яка притягується до відповідальності, місцем розташування законом не визначені.
Щодо посилання ОСОБА_1 на незаконність розгляду щодо нього одночасно двох справ, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи не міститься, крім рапорту, жодного посилання на розгляд щодо нього ще й іншої справи.
Доводи апелянта про наявність в діях поліцейський ознак катування також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки дії поліцейських, на які вказує ОСОБА_1 , з точки зору положень "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" фактично підпадають під встановлення поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння, та є законними.
Щодо посилань ОСОБА_1 , на розгляд справи з обов'язковою участю прокурора, то вони не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 250 КУпАП, при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
З огляду на викладене можна дійти висновку, що участь прокурора при розгляді справ щодо осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Твердження ОСОБА_1 , про порушення судом першої інстанції його права на захист, суд вважає необґрунтованими, оскільки розгляд справи, неодноразово відкладався та ОСОБА_1 надавалась можливість звернутися за правовою допомогою до захисника як для укладання договору так і для звернення до Центру вторинної правової допомоги, але цим правом він не скористався, та не надав суду жодних відомостей про те, що він є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу у відповідності з вимогами Закону України "Про безоплатну правову допомогу".
Отже, при апеляційному перегляді справи, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд також дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1 , інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопала 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Н.В. Коваленко