19 грудня 2019 року
Київ
справа №120/1513/19-а
адміністративне провадження №К/9901/34094/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни про визнання дій протиправними.
І. Суть справи
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни про визнання дій протиправними. У позові зазначив, що 18 березня 2019 року він звернувся до відповідача зі скаргою на дії посадових осіб Вінницького міського центру зайнятості, розгляд даної скарги просив здійснювати за його участі. Однак, листом №01-22/1092-19 від 1 квітня 2019 року за підписом директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни, позивач був повідомлений, про наслідки розгляду його скарги. Таким чином, позивач зрозумів, що скаргу було розглянуто без його участі, не дивлячись на його прохання. Такі дії відповідача, позивач вважає протиправними.
Полтавський окружний адміністративний суд за результатами розгляду справи, який проводився за правилами спрощеного позовного провадження, своїм рішенням від 18 липня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
За результатами її розгляду Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 5 листопада 2019 року апеляційну скаргу задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив, визнав дії директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни стосовно неналежного розгляду скарги від 18 березня 2019 року без участі ОСОБА_1 протиправними.
У касаційній скарзі директор Вінницького міського центру зайнятості Лутохіна Олена Миколаївна просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року і ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 20 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає таке поняття як адміністративна справа незначної складності - це справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України до справ незначної складності належать інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження
Керуючись вказаною нормою, суд першої інстанції 20 травня 2019 року постановив ухвалу про відкриття провадження у цій справі та вирішив проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, статтею 12 КАС України передбачено, що справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (пункт 2 частини шостої цієї статті) також належать до справ незначної складності.
Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відніс справу №120/1513/19-а до справ незначної складності. Одночасно, вказана справа з своїм предметом не відноситься до тих справ, які можуть розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з тим, скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, практику на яку скаржник посилається у своїй касаційній скарзі, Верховний Суд відхиляє, оскільки вона стосується інших обставин справи, а викладені у ній висновки не свідчать про те, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу адміністративного судочинства України могли б вимагати касаційного перегляду справи. Застосування критерію малозначності в цій справі було передбачуваним ще з початку відкриття провадження судом першої інстанції.
Верховний Суд зазначає, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (ухвала Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України»). Тому відмова Верховного Суду у розгляді касаційної скарги директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни у цій справі на підставі критерію малозначності справи не становить порушення права відповідача на доступ до суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких умов і обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Вінницького міського центру зайнятості Лутохіної Олени Миколаївни про визнання дій протиправними.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду