Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №750/5062/17
адміністративне провадження №К/9901/20381/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів, провадження за якою відкрито
за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 серпня 2017 року (головуючий суддя - Литвиненко І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.),
І. Суть спору
1. У травні 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України з (далі - Чернігівське ОУ ПФУ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - УДВС ГТУЮ в Чернігівської області), в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати неправомірними дії відповідача щодо стягнення з Чернігівського ОУ ПФУ 12 228,25 грн у рахунок відшкодування витрат виконавчого провадження та стягнути неправомірно утримані кошти.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не дотримано процедури стягнення витрат виконавчого провадження. Рахунок № НОМЕР_1 , з якого УДВС ГТУЮ в Чернігівської області стягнуло ці кошти, призначений для акумуляції страхових внесків і на нього поширюється заборона щодо нецільового використання коштів, встановлена статтею 73 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Крім того, відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а тому відповідач, за відсутності правових підстав, стягнув з позивача кошти через банківську установу.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. На примусовому виконанні у відповідача перебувають виконавчі листи Деснянського районного суду м. Чернігова, видані у справах №750/8492/16-а, №750/9645/16-а, №750/8943/16-а, № 750/8941/16-а, №2-а/751/357/16-а, № 751/8675/16-а, № 750/8376/16-а, №750/9458/16-а, №750/10670/16-а, №2-а/750/605/16-а, № 750/6822/16-а, № 750/9110/16-а, №751/9699/16-а, №750/9644/16-а, № 750/10061/16-а, №750/10593/16-а, №750/10696/16-а, за якими орган Пенсійного Фонду зобов'язано провести перерахунок та здійснити відповідні виплати стягувачам. У січні - березні 2017 року постановами ВП №53247607, 53312983, 53241249, 53240988, 53459648, 53247747, 53273420, 53247926, 53526053, 53445461, 53388624, 53333522, 53302377, 53480833, 53371452, 53565314, 53260562 відкрито виконавче провадження за зазначеними виконавчими документами та стягнуто 12 800,00 грн виконавчого збору за кожною постановою.
4. 11 травня 2017 року старшим державним виконавцем відділу Назаренко М. Б. складено акти державного виконавця, згідно з якими, витрати з виконання виконавчих листів, виданих у справах №750/8492/16-а, №750/9645/16-а, №750/8943/16-а, № 750/8941/16-а, №2-а/751/357/16-а, №751/8675/16-а, №750/8376/16-а, №750/9458/16-а, №750/10670/16-а, №2-а/750/605/16-а, № 750/6822/16-а, № 750/9110/16-а, №751/9699/16-а, №750/9644/16-а, №750/10061/16-а, №750/10593/16-а, № 750/10696/16-а складають 78,48 грн у кожній із зазначених справ.
5. У травні 2017 року УДВС ГТУЮ в Чернігівської області направило до Чернігівської філії Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» платіжне доручення № 52879220/1, згідно з яким з рахунку Чернігівського ОУ ПФУ №25607300037163 списано 12228,25 грн у рахунок відшкодування витрат виконавчого провадження.
6. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність дій державного виконавця щодо стягнення з рахунку органу Пенсійного фонду витрат виконавчого провадження, у тому числі виконавчого збору.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, у позові відмовлено.
8. Відмовляючи у позові суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про стягнення виконавчого збору виконується в межах виконавчого провадження, і Закон № 1404-VIII не містить норм, які передбачають необхідність повторного відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у межах основного виконавчого провадження, а тому відповідачем не порушено процедуру стягнення виконавчого збору.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
9. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Чернігівське ОУ ПФУ подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові.
10. У касаційній скарзі заявник вказав, що судові рішення не відповідають приписами статті 86 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки суди не повно встановили обставини справи та не дослідили надані докази, зокрема не надали правової оцінки доводам Чернігівського ОУ ПФУ щодо відсутності постанов про стягнення виконавчих витрат та недотримання державним виконавцем процедури вчинення виконавчих дій щодо стягнення таких сум з боржника.
11. Судами неправильно застосовано норми Законів № 1404-VIII та №1058-IV, а кошти стягнуто за відсутності правових підстав, оскільки їх списано з банківського рахунку, на який зараховуються суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і списання таких коштів на інші потреби заборонено нормами статті 73 Закону №1058-IV. Заявник вказав, що про рішення щодо стягнення з нього коштів Чернігівське ОУ ПФУ дізналося з телефонної розмови, коли звернулося до органу ДВС за роз'ясненням з цього приводу. Крім того, УДВС ГТУЮ в Чернігівської області неправомірно надіслало вимогу про списання коштів до банку, оскільки рішення про стягнення коштів з державних органів повинно безпосередньо виконуватись органом Державної казначейської служби.
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Чернігівського ОУ ПФУ.
13. Заперечення на касаційну скаргу від УДВС ГТУЮ в Чернігівської області не надійшли.
14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. Вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
V. Джерела права й акти їх застосування
16. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
18. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
19. За приписами частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
20. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VIII).
21. За визначенням, наведеним у частині першій статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
22. Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, а їх стягнення провадиться у відповідності до статті 42 Закону № 1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 2 (далі - Інструкція № 512/5).
23. Частиною третьою статті 42 Закону № 1404-VIII встановлено, що витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону № 1404-VIII).
24. Пунктами 8, 9 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Про стягнення з боржника виконавчого збору та про його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
25. Пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5 встановлено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
26. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням виконавчий збір є винагородою державному виконавцю за вчинення ним заходів примусового виконання рішення, яке боржник не виконав добровільно. Одночасно боржник зобов'язаний відшкодувати державному виконавцю витрати, понесені ним у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення. Про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Проте у випадках визначених частиною третьою статті 42 Закону № 1404-VIII та пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 державний виконавець зобов'язаний винести окрему постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яку зобов'язаний надіслати боржнику протягом установленого Законом № 1404-VIII строку. Отже, під час вирішення спору щодо стягнення витрат виконавчого провадження, суди мають надати оцінку діям державного виконавця щодо дотримання ним процедури оформлення документів на підставі яких стягуються витрати, пов'язані з примусовим виконанням виконавчого документа.
27. Частиною першою статті 58 Закону №1058-IV встановлено, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
28. Визначення бюджету Пенсійного фонду, джерела формування коштів, порядок використання таких коштів, поняття резерву та обліку коштів Пенсійного фонду наведені у розділі ІХ Закону №1058-IV.
29. Відповідно до частини першої статті 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом (частина друга статті 73 Закону №1058-IV).
30. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Пенсійний фонд України є державним органом зі спеціальним статусом, кошти якого відповідно до частини другої статті 76 Закону №1058-IV зараховуються на єдиний рахунок і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку. Ці кошти мають цільове призначення і можуть бути використані виключно на виплати, перелік яких визначений частиною першою статті 73 Закону № 1058-IV. Використання цих коштів на інші цілі заборонено нормами Закону №1058-IV, що мають імперативний характер. Тому під час вирішення спорів щодо стягнення органом ДВС витрат виконавчого провадження з рахунків органу Пенсійного фонду, судам необхідно застосовувати норми Закону № 1404-VIII у системному зв'язку з положеннями статті 73 Закону №1058-IV.
VІ. Висновки Верховного Суду
31. Перевіряючи судові рішення, Верховним Судом встановлено, що суди попередніх інстанцій надали правову оцінку лише діям УДВС ГТУЮ в Чернігівської області щодо дотримання відповідачем процедури стягнення з боржника виконавчого збору. Проте мотиви, за яких суди визнали правомірними дії відповідача та дотримання ним процедури щодо стягнення з боржника інших витрат виконавчого провадження у судових рішеннях відсутні.
32. Так, у запереченнях на позов відповідач зазначив, що згідно з платіжною вимогою від 11 травня 2017 року з рахунків боржника списано 12 228,25 грн, з яких лише 10 972,57 грн є виконавчим збором, списаним у виконавчому провадженні ВП № 53445461, а інші суми відносяться до витрат виконавчого провадження у інших справах (а.с. 26). Ці обставини суди не досліджували і правомірність дій відповідача щодо нарахування та стягнення інших сум, що не є виконавчим збором, не перевіряли.
33. Отже, питання щодо правомірності стягнення з Чернігівського ОУ ПФУ інших витрат виконавчого провадження на підставі актів державного виконавця від 11 травня 2017 року судами не вирішене. Суди не розмежували, які суми стягнуто з боржника у рахунок оплати виконавчого збору, а які є іншими витратами в інших виконавчих провадженнях.
34. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, пославшись на те, що примусове виконання рішення про стягнення коштів органами казначейства можливе за умови казначейського обслуговування бюджетних коштів боржника, не надав належної правової оцінки доводам позивача про те, що рішення про стягнення коштів, де боржником є державний орган, повинно виконуватися саме органом Державної казначейської служби та не перевірив чи є такі рахунки у позивача.
35. Крім того, відмовляючи у позові, суди не надали правову оцінку доводам Чернігівського ОУ ПФУ щодо заборони стягнення коштів з рахунку, який за твердженням позивача був призначений для зарахування сум страхових внесків. Питання щодо наявності заборони, встановленою статтею 73 Закону №1058-IV відносно цього рахунку судами не досліджувалось.
36. Підпунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
37. За таких обставин, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
38. Під час нового розгляду суду необхідно перевірити наявність чи відсутність заборон, встановлених статтею 73 Закону №1058-IV щодо рахунку позивача, з якого орган ДВС стягнув кошти. Перевірити правильність та складові нарахованих відповідачем сум виконавчих витрат, встановити у рахунок яких саме витрат та на підставі яких виконавчих документів відповідачем стягнуто спірні суми. Суду також необхідно дослідити питання щодо рахунків органу Пенсійного фонду, зокрема, щодо рахунків в органах Державної казначейської служби.
VІI. Судові витрати
39. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.
2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська