Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №823/700/17
адміністративне провадження №К/9901/245/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Стародуба О.П., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №823/700/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Фонду державного майна України, про скасування висновку та наказу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого - судді Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Кравченка К.В.,
ПАТ «Черкасиобленерго» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 11.04.2017, прийнятий за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 04.04.2017, та наказ Міністерства юстиції України № 1206/5 від 11.04.2017, яким скасовані реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Д.А., у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.03.2017 № 10261070098001427 щодо зміни керівника та складу підписантів ПАТ "Черкасиобленерго" та від 29.03.2017 №10261070099001427 щодо зміни відомостей про керівника ПАТ "Черкасиобленерго".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, які зробила комісія за результатами розгляду скарги, не відповідають фактичним обставинам справи та не відповідають вимогам закону, в зв'язку з чим є протиправними.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено.
Суди встановили, що 24.03.2017 державним реєстратором департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаник Д.А. вчинено реєстраційну дію №10261070098001427 щодо зміни керівника та складу підписантів ПАТ "Черкасиобленерго".
29.03.2017 тим самим державним реєстратором вчинено реєстраційну дію №10261070099001427 щодо зміни відомостей про керівника ПАТ «Черкасиобленерго».
04.04.2017 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 в якій вона просила провести перевірку законності дій державного реєстратора Слобожаника Д.А. щодо внесення змін до ЄДР, а саме: внесення змін у відомості про керівника ПАТ «Черкасиобленерго» попри наявні в Реєстрі попередження, без перевірки законності протоколу наглядової ради ПАТ «Черкасиобленерго» від 22.03.2017 № 6/2017, а також скасувати реєстраційні дії, вчинені 24.03.2017 та 29.03.2017. Вимоги обґрунтовувала тим, що поданий державному реєстратору протокол наглядової ради від 22.03.2017 суперечить вимогам законодавства.
Копія вказаної скарги направлена на адресу ПАТ «Черкасиобленерго» 07.04.2017 та отримана Товариством 14.04.2017, а 10.04.2017 копію скарги та повідомлення про дату і час її розгляду направлено на електронну адресу ПАТ «Черкасиобленерго». Крім того, оголошення про засідання Комісії з приводу розгляду скарги ОСОБА_1 розміщене на офіційному сайті Мінюсту України.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . 11.04.2017 Комісією ухвалено висновок про наявність підстав для задоволення скарги, оскільки поданий протокол засідання наглядової ради від 22.03.2017 № 6/2017 не містить інформації щодо внесення змін до складу підписантів ПАТ «Черкасиобленерго», однак відомості щодо таких змін зазначені в поданій заяві про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. Вказано, що для проведення реєстраційної дії від 29.03.2017 державному реєстратору не було подано документів, які становлять перелік акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах. Протокол позачергових загальних зборів ПАТ «Черкасиобленерго» від 13.02.2017 №1/2017 не скріплено підписом голови виконавчого органу товариства.
На підставі висновків Комісії відповідачем винесено наказ від 11.04.2017 № 1206/5 про задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування реєстраційних дій від 24.03.2017 №10261070098001427 та від 29.03.2017 №10261070099001427.
Не погоджуючись із такими висновком та наказом, Товариство оскаржило їх до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем під час розгляду скарги дотримано приписи Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, а висновок про задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування реєстраційних дій є обґрунтованим та законним.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з недотримання відповідачем покладеного на нього обов'язку по належному та завчасному повідомленню ПАТ "Черкасиобленерго", як зацікавленої особи, про час та місце розгляду Комісією скарги ОСОБА_1 , та дійшов висновку про порушення вимог ч.6 ст.34 Закону № 755-IV та п.12 Порядку № 1288.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України оскаржило його в касаційному порядку. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У поданому відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарг з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Щодо висновку комісії Міністерства юстиції з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначена Порядком №1128 та передбачає утворення для забезпечення розгляду таких скарг постійно діючих комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172 в редакції від 12.01.2016 (надалі за текстом - Положення № 37/5), комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядком № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.
Пунктом 3 розділу І Положення № 37/5 в редакції від 12.01.2016 визначено, що комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.
Порядок роботи комісії визначений розділом ІІІ Положення № 37/5, яким встановлено, що рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про рішення/реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв'язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв'язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб'єкта, що буде вчиняти такі дії.
Висновок комісії разом з проектом відповідного наказу, Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України.
Враховуючи зазначене, висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не може бути скасований у судовому порядку, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в контексті норм КАС України, яке створює правові наслідки, а являє особою відображення суб'єктивної думки членів комісії при розгляді скарги та є підставою для прийняття відповідного наказу Міністерством юстиції України.
Щодо решти позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення Товариства з даним позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржувала до Міністерства юстиції України дії, пов'язані з реєстрацією змін до установчих документів ПАТ «Черкасиобленерго», а саме щодо зміни керівника та складу підписантів Товариства, які прийняті на підставі протоколу засідання наглядової ради від 22.03.2017 №6/2017, яким прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов'язків голови правління з покладанням таких обов'язків на ОСОБА_2 .
Проте, з мотивів позову вбачається, про законність, на думку ПАТ «Черкасиобленерго», реєстрації зміни керівника та складу підписантів Товариства, оскільки були вчинені на підставі протоколу наглядової ради Товариства від 22.03.2017, який є чинним та нескасованим у встановлено законодавством порядку.
Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.
Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року - скасувати.
Провадження у адміністративній справі №823/700/17 - закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
О.П. Стародуб
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду