Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №804/14672/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8980/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 (суддя Ільков В.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 (судді Туркіна Л.П., Дурасова Ю.В., Проценко О.А.)
у справі № 804/14672/13-а
за позовом Державного підприємства «Смоли»
до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірною відмову,
У листопаді 2013 року Державне підприємство «Смоли» (далі - позивач, ДП «Смоли») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2013р. за № 0003752201, № 0003762201 та № 0003772201; визнати неправомірною відмову Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від врахування документів, наданих Державним підприємством «Смоли» під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, по результатам якої був прийнятий акт перевірки № 584/11/04-03-22-01-08 від 23.09.2013.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2013 № 0003752201, № 0003762201 та № 0003772201.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що товариством не віднесено до складу інших доходів суму безповоротної фінансової допомоги. Також, позивачем до складу витрат віднесено витрати на обслуговування цеху без підтверджуючих документів та по взаємовідносинах з ДОЛ «Алі паруса». Крім того позивачем до податкового кредиту безпідставно віднесено суми по господарським взаємовідносинам з АТП «Агроекспо КО ЛТД», оскільки позивачем не надано податкові накладні.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалися.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.08.2013 по 16.09.2013, на підставі наказу від 02.09.2013 № 267, направлень від 05.08.2013 № 86, № 87, № 88, № 94, № 95, від 16.08.2013 № 115, № 116, від 13.09.2013 № 178, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Смоли» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 23.09.2013 № 584/11/04-03-22-01-08 та встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток у сумі 3 713 486 грн. за 2012 рік, донараховано податок на прибуток у сумі 2 802 103 грн, у тому числі за 4 квартал 2011 року - у сумі 890623 грн., за 2012 рік - у сумі 1911480 грн; у порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 11056 грн, у тому числі за червень 2012 року у сумі 11 056 гривень.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 17.10.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003752201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 584 грн, в тому числі 11 056 грн - за основним платежем та 5528 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003762201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 757 843 грн, в тому числі 2 802 103 грн - за основним платежем та 955 740 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003772201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 713 486 грн.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з такого.
Відповідно до підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає, зокрема, одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між державним підприємством «Смоли» (покупець) та ТОВ ПТП «Комптрейд» (продавець) було укладено контракт від 21.01.2006 за № 38-07/5-4-2006, відповідно до п. 3 якого сторонами обумовлено, що покупець здійснює передплату товару, можлива оплата товару по факту постачання, але не пізніше 60 днів з дати отримання товару. Загальна вартість контракту встановлена п. 2.2 і складає 1498032,00 гривень.
Разом з тим, додатковими угодами від 20.02.2006 за № 1 та від 30.12.2010 за № 2 сторонами були внесені зміни у п. 3 контракту від 21.01.2006 за № 38-07/5-4-2006, а саме: викладено п. 3 у редакції - строк сплати товару до 31.12.2010 та до 31.12.2011 відповідно.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо передчасності висновків податкового органу, що підприємство не віднесло до складу інших доходів у 4 кварталі 2011 року суму непогашеної кредиторської заборгованості по підприємству ТОВ ПТП «Комптрейд» у розмірі 1 148 700 грн, адже по ній не закінчився строк позовної давності, тому заниження інших доходів за 4 квартал 2011 року на суму 1 148 700 грн встановлене у акті перевірки податковим органом необґрунтовано.
Щодо зазначеного у акті перевірки висновку про те, що підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню ДОЛ «Алі паруса» на суму 4980214 грн., суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається із акту перевірки № 584/11/04-03-22-01-08 від 23.09.2013 та встановлено судами попередніх інстанцій під час проведення перевірки податковим органом аналізувались дані наступних рахунків: 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 31 «Поточні рахунки у національній валюті», 63 «Розрахунки з постачальниками», 65 «Розрахунки страхуванням», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Загальновиробничі витрати», 93 «Витрати на збут», 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати».
Судами встановлено, що у бухгалтерському обліку на підприємстві рахунки 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати» позивачем взагалі не ведуться, а накопичення витрат по ДОЛ «Алі паруса» здійснюється на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності», роздруківку з якого було досліджено судами під час судового розгляду справи, однак як вбачається із акту перевірки № 584/11/04-03-22-01-08 від 23.09.2013, рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» податковим органом взагалі не досліджувався, що ставить під сумнів висновок відповідача про те, що підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню ДОЛ «Алі паруса» на суму 4 980 214 гривень.
Вказаний порядок ведення позивачем бухгалтерського обліку не суперечить положенням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. за № 291, - за правилами якої рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами, крім суб'єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 «Витрати за елементами». Тобто підприємства за власним рішенням мають право обирати відкривати рахунки класу 8 чи ні.
Щодо висновків податкового органу про безпідставність віднесення сум податкового кредиту по взаємовідносинах з АПТ «Агроекспо КО ЛТД», оскільик останні не підтверджені податковими накладними, судами встановлено, що постачальником позивача є ТОВ «Агропромислове підприємство «Агроекспо», а з АПТ «Агроекспо КО ЛТД» позивач господарських взаємовідносин не мав.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, закріплений у статті 138 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 138.1 цієї статті включає витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, а також інші витрати, визначені згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.
В силу вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 та пункту 138.8 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Судом встановлено, що на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціям за червень 2012 року у сумі 11056 грн. по підприємству ТОВ «Агропромислове підприємство «Агроекспо» позивачем надані первинні бухгалтерські документи: договір підряду на виконання робіт по ремонту з/д колії від 01.06.2012 за № 98/р, укладений з ТОВ «Агропромислове підприємство «Агроекспо», довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012 року, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, реєстри отриманих податкових накладних, податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року, податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік.
Також судом встановлено, що у господарській діяльності позивача, у тому числі і у періоді, що перевірявся, у цеху № 3 використовувалась сировина - дівінілбензол, пірідін, діметіламін, метанол, формалін, сода каустична, крохмаль, хлор, тощо, що випливає з основного виду діяльності підприємства.
У період, що перевірявся підприємством закуповувалась для використання у власній господарській діяльності сировина, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами, які надані позивачем вибірково:
17.05.2011 укладений договір з «Сhemical Management LLP» № КО-Т 38-07/19-2011 на постачання дівінілбензолу. На підставі вантажної митної декларації від 16.12.2011р. отримано 19,72 тон дівінілбензолу на вартістю 865008,95 грн., який був оприбуткований на підставі внутрішньої прибуткової накладної за № СМ-1403 від 16.12.2011. Оприбуткування на склад позивача також підтверджується карткою складського обліку матеріалів №249. Використання у власному виробництві діяльності підтверджується: актом-вимогою №1/2 за березень 2012, який підтверджує використання 3,98 т дівінілбензолу на виробництво смоли 031-АМП; актом-вимогою №2/2 за березень 2012 р., який підтверджує використання 0,77 т дівінілбензолу на виробництво смоли АМП; актом-вимогою №4/2 за березень 2012 р., який пітверджує використання 2,4 т дівінілбензолу на виробництво смоли 032- АМП; лімітно-забірною карткою №5/2 за квітень 2012 р., яка підтверджує використання 0,5 I т дівінілбензолу на виробництво смоли АМП; лімітно-забірною карткою №6/2 за квітень 2012 р., яка підтверджує використання 0,41 т дівінілбензолу на виробництво смоли 033-АМП; актом-вимогою №7/2 за квітень 2012 р., який підтверджує використання 0,03 т дівінілбензолу на виробництво смоли 032-АМП; лімітно-забірною карткою №8/2 за травень 2012 р., яка підтверджує використання 0,89 т д1вгншбензолу на виробництво смоли АМП; лімітно-забірною карткою №9/2 за травень 2012 р., яка підтверджує використання 1,43 т дівінілбензолу на виробництво смоли АМП; актом-вимогою №10/2 за травень 2012 р., який підтверджує використання 0,39 т дівінілбензолу на виробництво смоли 035-АМП; актом-вимогою №11/2 за травень 2012 р., який підтверджує використання 0,22 т дівінілбензолу на виробництво смоли 034-АМП; лімітно-забірною карткою №12/2 за травень 2012 р., яка підтверджує використання 5,9 т дівінілбензолу на виробництво смоли АМ-2Б; актом-вимогою №16/2 за травень 2012 р., який підтверджує використання 0,87 т дівінілбензолу на виробництво смоли АМП; актом- вимогою №24/1 за червень 2012 р., який підтверджує використання 0,2 т дівінілбензолу на виробництво продукції 411-ТВЕКС дав. ТБФ; лімітно-забірною карткою №18/2 за червень 2012 р., яка підтверджує використання 0,13 т дівінілбензолу на виробництво смоли АМП; лімітнотно-забірною карткою №19/2 за червень 2012 р., яка підтверджує використання 1,42 т дівінілбензолу на виробництво смоли АМП; актом-вимогою №21/2 за червень 2012 р., який підтверджує використання 0,18 т дівінілбензолу на виробництво продукції 021-АМП. Використання у власній виробничій діяльності також підтверджується даними карток складського обліку матеріалів №249 та №740. Розрахунки за отриманий дівінілбензолу підтверджуються банківськими виписками від 06.06.12 р., 30.11.12 р.;
27.02.2012 укладений договір з АМС OVERSEAS FZE" №КО-Т 38-07/1 на постачання піридину. На підставі вантажної митної декларації від 09.08.12 р. отримано 32 тони піридину на загальною вартістю 1 432 345,60 грн. який був оприбуткований на підставі внутрішньої прибуткової накладної №СМ-0925 від 09.08.2012. Оприбуткування на склад позивача також підтверджується карткою складського обліку матеріалів №245. Використання у власній виробничій діяльності підтверджується: лімітно-забірною карткою №33/4 за серпень 2012 р., яка підтверджує використання 11,4 т піридину на виробництво смоли АМП; актом-вимогою №34/4 за серпень 2012 р., який підтверджує використання 3,8 т піридину на виробництво смоли 021-АМП; актом-вимогою №35/4 за серпень 2012 р., який підтверджує використання 6,4 т піридину на виробництво смоли 022-АМП; лімітно-забірною карткою №40/4 за вересень 2012 р., яка підтверджує використання 5,3 т піридину на виробництво смоли АМП; актом-вимогою №42/4 за вересень 2012 р., який підтверджує використання 0,5 т піридину на виробництво смоли 021-АМП; актом-вимогою №48/4 за вересень 2012 р., який підтверджує використання 4,6 т піридину на виробництво смоли 023-АМП. Розрахунки за отриманий піридину підтверджуються банківськими виписками від 08.06.2012, 24.07.2012;
13.03.2012 укладений договір з ТОВ «Торгівельно-промислова компанія Гермес-сервіс» № 480110 на постачання метанолу марки А. На підставі видаткової накладної №РН-044 від 13.03.12 р. отримано 21,33 тони метанолу марки А на вартістю 78067,8 грн. (без ПДВ), який був оприбуткований на підставі внутрішньої прибуткової накладної №СМ-0131 від 15.03.12 р. Оприбуткування на склад позивача також підтверджується карткою складського обліку матеріалів №259. Використання у власній виробничій підтверджується: актом-вимогою №23/2 за червень 2012 р., який підтверджує використання 28,5 т на виробництво продукції 86-сополимер хлормітивований та амінірований.
Крім того, судами встановлено, що під час перевірки податковим органом досліджувались питання щодо сплати ПДВ, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в т.ч. операції з імпорту товарів (сировини) для виробництва у цеху № 3, під час дослідження яких перевірялись документи первинного бухгалтерського обліку позивача, про відсутність яких йдеться у розділі акту перевірки, що стосується податку на прибуток. Отже, зміст акту перевірки спростовує доводи податкового органу, якими обґрунтовано донарахування названого податку.
Акт перевірки, як і доводи касаційної скарги, не містить обґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Вказаний акт містить цитування норм законодавства без посилання на конкретні факти встановлених порушень. Так податковий орган посилається на відсутність у позивача первинних документів, разом з тим вказує, що в ході проведеної перевірки такі документи податковим органом проаналізовані. При цьому, про недоліки документів, які б позбавляли їх статусу первинних, податковим органом не зазначено.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 344, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 у справі № 804/14672/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко