Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа №307/541/17
адміністративне провадження №К/9901/18274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 307/541/17
за позовом ОСОБА_1 до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Тячівське ОУ ПФУ) про визнання відмови у призначені пенсії неправомірною, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С., -
І. РУХ СПРАВИ
1. 22.02.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
визнати неправомірним та скасувати протокольне рішення відповідача від 29.12.2016 №53 про відмову в призначенні їй пенсії відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);
зобов'язати Тячівське ОУ ПФУ призначити їй пенсію з 15.12.2016.
Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що оспорюване рішення відповідача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки нею відповідачу було надано всі необхідні документи для призначення пенсії, в тому числі трудову книжку з відповідними записами про стаж роботи, який складає 19 років 25 днів. Позивач вважає, що неналежне оформлення трудової документації, відсутність відомостей про нарахування заробітної плати не може бути підставою для виключення періодів її роботи у Відкритому акціонерному товаристві (далі - ВАТ) «Тересвянський ДОК» (з 22.06.1983 по 31.12.1984 - 1 рік 6 місяців 10 днів, з 01.01.1988 по 19.08.1993 - 5 років 7 місяців 19 днів) з трудового стажу, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за неправильність та повноту оформлення документів на підприємстві, їх зберігання, а тому це не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист.
2 Тячівський районний суд Закарпатської області постановою від 14.08.2017 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправним та скасував рішення Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області (далі - Управління ПФУ; правонаступником якого є Тячівське ОУ ПФУ) від 29.12.2016 №53 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;
зобов'язав Тячівське ОУ ПФУ вирішити питання про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Вільхівці , Тячівського району, Закарпатської області, України, з 15.12.2016;
в решті позову - відмовив.
3. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.11.2017 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. 24.11.2017 ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, а постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.08.2017 - залишити в силі.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.11.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
6. 14.12.2017 Тячівське ОУ ПФУ надіслало до суду касаційної інстанції заперечення на зазначену вище касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване ОСОБА_1 рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
7. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
8. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Рішенням комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Управління ПФУ, оформленим вкладкою до протоколу від 29.12.2016 №53 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із тим, що у позивача не має необхідних для призначення їй пенсії по віку 15-и років страхового стажу.
Також суди встановили, що в трудовій книжці позивачки містяться записи про періоди роботи в ВАТ «Тересвянський ДОК» з 22.06.1983 по 27.12.1993.
З довідки архівного відділу Тячівської державної адміністрації від 28.03.2016 №07-04/334 видно, що в архівному фонді ВАТ «Тересвянський ДОК» є відомості про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працювала в фанерному цеху, прийнята на роботу 22.06.1983. Підтвердити звільнення з роботи позивача не має можливості, оскільки книга наказів з кадрових питань за 1993 рік на зберігання не поступила. В книгах нарахування заробітної плати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, відсутня.
Згідно із довідкою про заробіток для обчислення пенсії, виданою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, її заробіток, який враховується про обчислення пенсії, склав 0,07920 гривень, з яких: за 1984 рік 0,01733 гривень, за 1985 рік 0,00710 гривень, за 1986 рік 0,00240 гривень, за 1987 рік 0,01470 гривень, за 1988 рік 0,02123 гривень, за 1989 рік 0,01639 гривень, довідка видана на підставі особових рахунків за 1984-1989 роки.
Відповідно до довідки Тячівського районного центру зайнятості від 17.07.2015 позивач перебувала на обліку як безробітна в Тячівському районному центрі зайнятості з 31.10.2003 по 03.06.2004.
В акті Управління ПФУ від 23.12.2016 №412 «Про результати зустрічної перевірки щодо встановлення стажу роботи та заробітної плати ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 1983 року по 1993 рік» зазначено, що перевіркою було встановлено, що книга наказів за 1983 рік не пронумерована, не прошнурована, книга наказів за 1987 рік в архівний відділ не поступала, книга наказів за 1993 рік в неналежному стані та не прошнурована, наказ від 27.12.1993 №555 в книзі не значиться, не зазначено книгу наказів за 1993 рік.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_5 , вона з позивачкою разом працювали в ВАТ «Тересвянський ДОК» близько 3-4 років. За період спільної роботи ОСОБА_4 один раз виходила в декретну відпустку.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що позивачка в 1987 році прийшла працювати шліфувальником в цех моторно-машинної обробки ВАТ «Тересвянський ДОК», де він був майстром, і пропрацювала в цеху близько 5-6 років. На скільки він пам'ятає, позивач за час роботи в цеху в декретну відпустку не виходила.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що її чоловік ОСОБА_6 працював майстром в цеху моторно-машинної обробки до 1992 року. Також пам'ятає, що в 1987 році позивачка прийшла працювати в цех до її чоловіка і в 1992 році позивачка ще працювала.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивачки страхового стажу у зазначені періоди. При цьому судом першої інстанції зазначено, що відповідачем в даному випадку не в повному обсязі використані всі передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) способи підтвердження трудового стажу.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем правомірно відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_3 , оскільки її загальний трудовий стаж становить 11 років 10 місяців 26 днів, а дані, які містяться у трудовій книжці про період роботи в ВАТ «Тересвянський ДОК» (1983-1993 роки), згідно з актом зустрічної перевірки від 23.12.2016 № 412 не підтверджені первинними документами, містять сумнівну інформацію, а тому не можуть бути зараховані до трудового стажу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала, зокрема тим, що в межах розгляду справи повністю доведено достовірність записів внесених у трудову книжку. Також позивач зазначила, що наявність у трудовій книжці печатки нового взірця пояснюється тим, що турбуючись про майбутню пенсію, вона особисто виявила відсутність у трудовій книжці печаток та на початку двохтисячних років звернулась до адміністрації ВАТ «Тересвянський ДОК» з проханням усунути вказані недоліки.
14. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначив, що записи в трудовій книжці позивача за період роботи з 1983 по 1993 роки завірені печатками нового зразка з кодами ЄДРПОУ, які присвоювались після 1996 року, що викликає сумніви в достовірності внесених в неї записів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 26 Закону №1058-IV (в редакції, яка діяла на час звернення позивача за призначенням пенсії) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року.
18. Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
19. Змістом частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
20. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
21. Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
22. На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
23. Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
24. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
25. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
26. Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
27. У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
28. Статтею 82 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
29. Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30. З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку із зверненням особи щодо призначення пенсії за віком територіальний пенсійний орган зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи не менше 15 років. У разі прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, такий орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.
31. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв пенсійний орган обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
32. Колегія суддів вважає, що у цій справі Управління ПФУ діяло необґрунтовано, оскільки у повідомленні про відмову у призначенні пенсії та у вкладці до протоколу про відмову в призначенні пенсії не зазначено, які періоди роботи позивача зараховані до його стажу, а які ні з обґрунтуванням мотивів не зарахування до стажу окремих періодів.
33. У справі, яка розглядається суди встановили, що відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремих періодів роботи позивачки через порушення порядку її заповнення і ведення, передбаченого діючою Інструкцією № 58. Також відповідач обмежився проведенням зустрічної перевірки для встановлення стажу роботи ОСОБА_3 за період з 1983 по 1993 роки, про що складено акт від 23.12.2016 №412, за змістом якого значна частина періодів роботи позивачки не підтверджена через не передачу відповідних книг обліку в архів або передачу їх без належного оформлення.
34. Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
35. При цьому, колегія суддів вважає, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивачки страхового стажу у зазначені періоди.
36. Отже, відмовляючи позивачці в призначенні пенсії територіальний пенсійний орган діяв необґрунтовано.
37. За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції не гуртуються на правильному розумінні закону, відтак його постанову слід скасувати і залишити в силі постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.08.2017, яка відповідає закону.
38. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 скасувати, а постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.08.2017 у справі № 307/541/17 - залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко ,
Судді Верховного Суду