18 грудня 2019 року
Київ
справа №826/13276/15
адміністративне провадження №К/9901/10252/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Рибачук А. І., Тацій Л. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" ПАТ "Київ ЗНДІЕП" про стягнення коштів, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" ПАТ "Київ ЗНДІЕП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2015 (головуючий суддя Добрянська Я. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 (головуючий суддя Бабенко К. А., судді: Кузьменко В. В., Степанюк А. Г.),
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2015 року управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі - УПФ, позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" ПАТ "Київ ЗНДІЕП" (далі - ПАТ "Київ ЗНДІЕП", відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь УПФ борг у сумі 21339,78 гривень (далі - спірна заборгованість).
2. Вимоги позовної заяви обґрунтовувались тим, що відповідач має заборгованість з коштів, які спрямовуються на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України від 13.12.1991 №1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон №1977-XII), та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, за період з 27.04.2015 по 25.06.2015 у розмірі 21339,78 гривень, яка, у встановлений законодавством строк, не сплачена, а тому підлягає стягненню згідно з приписами пункту 8 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №372 (далі - Порядок №372).
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача спірну заборгованість.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, відповідно до наявних у матеріалах справи повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону №1977-XII, і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за період з 27.04.2015 по 25.06.2015, відповідачем не відшкодовано позивачу зазначені кошти в сумі 21339,78 гривень, що не спростовано ПАТ "Київ ЗНДІЕП", а тому спірна заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
6. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідач наводить аргументи стосовно того, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин справи, зокрема, стосовно направлення на адресу ПАТ "Київ ЗНДІЕП" повідомлень, передбачених Законом №1977-XII і пунктом 5 Порядку №372, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Наголошує скаржник й на тому, що апеляційний суд, переглядаючи справу, не звернув увагу на допущені у суді попередньої інстанції порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим постановлена ним ухвала не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначених Кодексом адміністративного судочинства (далі - КАС України).
7. УПФ своїм правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористалося.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2016 відкрите касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
9. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
10. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гімона М. М., суддів: Бучик А. І., Мороз Л. Л.
12. У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 11.12.2019.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Київ ЗНДІЕП» перебуває на обліку в УПФ, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
15. У відповідача працювали громадяни на посадах, перебування на яких дає право на призначення (перерахунок) пенсій як науковим працівникам, за переліком посад, затверджених Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження переліку посад наукових працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 04.03.2004 №257 (далі - постанова КМУ №257), та які перебувають на обліку в територіальних управліннях Пенсійного фонду України та отримують пенсію відповідно до статті 24 Закону №1977-XII.
16. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до повідомлень, скерованих позивачем за юридичною адресою відповідача, загальна заборгованість ПАТ «Київ ЗНДІЕП» з 27.04.2015 по 25.06.2015 становить 21339,78 гривень.
VI. Позиція Верховного Суду
17. Так, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
18. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
19. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
20. За приписами ж частин дев'ятої, десятої статті 183-2 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
21. Будь-яке відхилення від встановленого законом порядку розгляду справ зазначеної категорії (що розглядались за скороченим провадженням), в тому числі й у спосіб касаційного перегляду, призведе до порушення принципу правової визначеності як невід'ємного елемента верховенства права, яким, за змістом частини першої статті 6 КАС України, керується суд при вирішенні адміністративних справ.
22. Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" від 21 лютого 1975 року № 4451/70, пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" від 29 липня 1998 року № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" від 06 грудня 2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" від 19 червня 2001 року №28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року №26737/95).
23. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення у справі "Ryabykh v. Russia" від 24 липня 2003 року №52854/99, пункти 46, 47 рішення у справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року №32053/13).
24. У даному ж випадку, як свідчать ухвала про відкриття провадження у цій справі, а також оскаржувана постанова суду першої інстанції, позовна заява УПФ до ПАТ «Київ ЗНДІЕП» про стягнення заборгованості розглядалась судом першої інстанції в порядку скороченого провадження на підставі статті 183-2 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017.
25. Таким чином, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 є остаточною та не підлягає касаційному перегляду.
26. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 28.05.2019 у справах №826/23358/15, №810/2286/16, постанові від 05.12.2019 у справі №642/5979/17.
27. Також, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 (справа №280/1098/17) зазначив, що можливості касаційного оскарження судових рішень, прийнятих в порядку статті 183-2 КАС України, закон не передбачає, а тому рішення суду апеляційної інстанції в даному випадку є остаточним і оскарженню не підлягає.
28. За такого правового врегулювання та обставин справи, прийнята у цій справі постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2015 і ухвала від 19.05.2016, постановлена Київським апеляційним адміністративним судом, касаційному оскарженню не підлягають.
29. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Київ ЗНДІЕП" на зазначені вище судові рішення відкрите помилково, а відтак підлягає закриттю.
30. Аналогічних висновків щодо процесуальної можливості закриття провадження у справах, провадження у яких відкрито помилково, дійшов Верховний Суд України у постанові від 16.02.2016 (справа №800/284/15), а також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.06.2018 (справа №826/11418/17), від 24.09.2019 (справа №160/5305/19(403-зп-19/160/5305/19).
31. Керуючись статтями 13, 248, 255, 256, 328, 345, 355 КАС України, Суд, -
Закрити касаційне провадження у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" ПАТ "Київ ЗНДІЕП" про стягнення коштів, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" ПАТ "Київ ЗНДІЕП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С. Г. Стеценко,
А. І. Рибачук,
Л. В. Тацій,
Судді Верховного Суду