12 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/8847/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (суддя першої інстанції Гулик А.Г., м. Львів, повний текст складено 16.07.2019),
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2017 №11025637 та від 07.05.2018 №0761759-1313-1317.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення та прийняти нове - про задоволення позову. Аргументуючи незгоду зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що його автомобіль марки Audi, модель Q7, 2016 року випуску, об'єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель, не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки такий відсутній у Переліку легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році та 2018 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку. Вважає, що відсутні підстави для застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигуна автомобіля марки Audi, модель Q7 3,0 TDI, об'єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель до значення об'єму циліндрів двигуна 3,0. Також апелянт вказав, що суд безпідставно у рішенні послався на інформацію з офіційного сайту «Ауді» щодо робочого об'єму двигуна 2967 куб.см автомобіля марки Audi, модель Q7 3,0 TDI, 2016 року випуску. Також апелянт вказав, що суд безпідставно не взяв до уваги при вирішенні спору постанову Верховного Суду від 5 листопада 2018 року у аналогічній справі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність і обґрунтованість судового рішення.
У судове засідання апелянт повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджено розпискою про вручення судової повістки 3 грудня 2019 року.
У судовому засіданні представник відповідача Павліш О.Р. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що належний позивачу автомобіль у 2017 році та 2018 році є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 Податкового кодексу України, а тому дії відповідача щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з вказаного податку є правомірними.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Audi, модель Q7, об'єм циліндрів двигуна 2967 куб.см, тип пального дизель, рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу (а.с. 9).
Згідно переліків легкових автомобілів Переліку легкових автомобілей, з року випуску яким минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 та на 01.01.2018 підлягав оподаткуванню автомобіль марки Audi, модель Q7, об'єм двигуна 3 л., тип пального дизель, 2016 року випуску.
У зв'язку з цим відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення 27.11.2017 №11025637 та від 07.05.2018 №0761759-1313-1317, якими визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 року - 8333,33 грн, за період 2018 року - 25000,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про законність вказаних повідомлень-рішень з таких підстав.
З 1 січня 2017 набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон України № 1797 VIII ) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 № 1791 VIIІ (далі - Закон України №1791-VIIІ), якими, зокрема, внесені зміни до ст. 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України, базою оподаткування є легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 3200 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», на 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 3723 грн відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік».
Отже, об'єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становить понад 1 200 00,00 грн, а в 2018 році - 1396125,00 грн, та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Згідно з пунктом 267.4 вказаної статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Нормами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 та у 2018 роках.
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.
Таким чином, повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі середньоринкова вартість якого визначена Мінекономрозвитку і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.
Тобто, з урахуванням викладеного, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є інформація Мінекономрозвитку про автомобіль, що належить позивачу, що міститься в переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 та у 2018 роках.
Суд встановив, що належний позивачу автомобіль марки Audi, модель Q7, об'єм циліндрів двигуна 3,0 см., тип пального дизель, включено до Переліку легкових автомобілей, з року випуску яким минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 та на 01.01.2018.
Відповідно до розрахунку визначення середньоринкової вартості автомобіля на офіційному веб-сайті Мінеконом розвитку, марки автомобіля - AUDI, модель - Q7, об'єм циліндрів двигуна - 3,0, тип пального - дизель, рік випуску - 2016, яким встановлено середньоринкову вартість автомобіля 1537954,2 грн.
Таким чином, вартість автомобіля позивача перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового 2018 року, що свідчить про те, що такий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про те, що належний йому автомобіль не може бути об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки такий відсутній у Переліку легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році та 2018 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, через неможливість заокруглення показника об'єму двигуна з таких підстав.
Згідно з відомостями виробника автомобіля марки Audi, модель Q7 3.0 TDI зазначено, що робочий об'єм циліндрів двигуна становить 2967 куб.см, отже належний позивачу автомобіль марки Audi, модель Q7 з робочим об'ємом циліндрів двигуна 2967 куб.см. відповідає автомобілю, включеному до Переліку легкових автомобілей, з року випуску яких минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 та на 01.01.2018 в графах «Марка» Audi, «Модель» Q7, «Об'єм циліндрів двигуна» 3,0 «Тип пального» дизель.
Отже, апеляційний суд зазначає, що у вказаних переліках зазначено загальний об'єм двигуна автомобіля у літрах. При цьому у технічному паспорті на належний позивачу автомобіль вказано робочий об'єм циліндрів двигуна, який становить 2967 куб.см, що відповідає загальному об'єму двигуна 3,0 л.
Доводи апелянта щодо не підтвердження судом посилань на офіційний сайт, суд відхиляє, адже такі відомості є загальнодоступними для користувачів інтернету.
Суд першої інстанції також правильно відхилив доводи позивача про те, що Міністерство економічного розвиту та торгівлі України не мало підстав для застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигуна автомобіля марки Audi, модель Q7, об'єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель до значення об'єму циліндрів двигуна 3,0 та відповідно включати такий автомобіль до Переліку легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 та 2018 роках, оскільки така обставина стосується дій третьої особи у справі та з врахуванням компетенції відповідача щодо прийняття оскаржених рішень, виходить за межі предмету доказування у справі. Суд в цьому контексті звертає увагу позивача на те, що обставини щодо застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигуна автомобіля марки Audi, модель Q7, тип пального дизель до значення об'єму циліндрів двигуна 3,0 та включення Міністерством економічного розвиту та торгівлі України такого автомобіля до Переліку легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 та 2018 роках можуть слугувати предметом окремого позову до Міністерства економічного розвиту та торгівлі України.
Апеляційний суд також зазначає, що суд першої інстанції вирішив спір без застосування позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №822/2687/17, оскільки у вказаній справі йшла мова про іншу модель автомобіля, при цьому наявні інші фактичні обставини та докази, які ними підтверджуються.
Також апеляційним судом встановлено, що позивач не ініціював проведення звірки даних щодо об'єкта оподаткування, який перебуває у власності платника податку.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. М. Багрій
В. Я. Качмар
Повний текст постанови складено 19 грудня 2019 року.