10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/7703/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
представника позивача Раневич О.Ю.
представника відповідача Кіх О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяви Головного управління ДФС у Львівській області та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 813/851/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 813/851/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
24.09.2019 за результатами апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 813/851/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 15 лютого 2016 року № 32 - ДС «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області. Стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2016 по 24.09.2019.
Згодом до апеляційного суду надійшли заяви Головного управління ДФС у Львівській області та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
Зокрема Головне управління ДФС у Львівській області просить ухвалити додаткове рішення визначивши спосіб виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі № 813/851/16 шляхом: прийняття ДФС України наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області вказавши час з якого ОСОБА_1 слід поновити; Головному управлінню ДФС у Львівськіій області на підставі наказу ДФС України внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .
В обгрунтування заяви вказує на те, що у резолютивній частині постанови не вказано хто саме повинен поновити позивача на роботі та з якого часу.
В свою чергу ОСОБА_1 просить ухвалити додаткове рішення котрим встановити те, що до стягнення з Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2016 по 24.09.2019 у розмірі 202337, 57 грн без врахування обов'язкових платежів та зборів.
В заяві покликається на те, що в разі не визначення конкретної суми середнього заробітку, котра підлягає стягненню з боржника, він буде позбавлений можливості отримання належного йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої заяви та надали пояснення, просять такі задовольнити та ухвалити додаткове рішення з вказаних вище питань.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи поданих заяв колегія суддів вважає, що заява Головному управлінню ДФС у Львівськіій області про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, а заяву ОСОБА_1 слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Щодо вимог заявлених відповідачем в заяві про ухвалення додаткового судового рішення то колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Міністерство праці та соціальної політики України у листі щодо порядку поновлення працівника на роботі та звільнення працівника за власним бажанням від 07.08.2007 № 205/06/187-07 зазначає, що питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним. Поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яке, відповідно до цього рішення, визнається недійсним.
Таким чином, питання щодо поновлення колишнього працівника на посаді в державному органі повинно вирішуватися відповідно до рішення суду, шляхом прийняття суб'єктом призначення розпорядження (наказ) про поновлення колишнього працівника на посаді державної служби в державному органі з дати його звільнення на підставі рішення суду.
Однак, як зазначено в абзаці 4 резолютивної частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі № 813/851/16 ухвалено поновити позивача на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області, тобто без зазначення дати з якого слід поновити ОСОБА_1 на посаді, що в свою чергу утруднює виконання судового рішення
Відтак з врахуванням наведеного вище, суд вважає за потрібне в цій частині ухвалити додаткове судове рішення із зазначенням дати з якої слід поновити ОСОБА_1 , а саме з дати звільнення останнього.
Разом з цим колегія суддів не вбачає підстав ухвалювати додаткове судове рішення шляхом зобов'язання прийняття ДФС України наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області вказавши час з якого ОСОБА_1 слід поновити та зобов'язання Головному управлінню ДФС у Львівській області на підставі наказу ДФС України внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , оскільки такий алгоритм дій відповідачів закладено на законодавчому рівні, як згадувалось вище, і додаткового зазначення в судовому рішенні не передбачається.
Щодо вимог ОСОБА_1 зазначених в заяві про ухвалення додаткового судового рішення в частині зазначення конкретної суми стягнення грошових коштів з відповідача за час вимушеного прогулу то колегія суддів вважає, що такі є підставними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як зазначалось вище, з мотивувальної частини заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення слідує, що позивач вважає, що рішенням суду від 24.09.2019 судом не здійснено конкретного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Більше того згідно долученого до матеріалів справи листа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, адресованому представнику позивачу ОСОБА_2 , вбачається, що до компетенції органів Казначейства не належить право щодо визначення розмір (суми), котра підлягає до стягнення за судовим рішенням, оскільки дане право належить до виключної компетенції органу, котрий приймав рішення про стягнення коштів (суду).
Разом з цим в абзаці 5 резолютивної частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі № 813/851/16 ухвалено стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2016 по 24.09.2019, тобто без зазначення конкретної суми.
Відтак враховуючи наведене вище колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для винесення додаткового судового рішення щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.02.2016 по 24.09.2019, тобто зазначення конкретної суми.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із пункту 5 цього Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 1, 2 п. 8 вказаного Порядку).
Згідно довідки № 05-32-427 від 22.11.2016 слідує, що середньомісячна та середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , який працював у ГУ ДФС у Львівській області, за два місяці, що передують лютому 2016 року (грудень 2015 - січень 2016) становить:
з врахуванням обов'язкових платежів:
- нарахована середньомісячна заробітна плата 5932, 08 грн;
- нарахована середньоденна заробітна плата 282, 48 грн;
без врахування обов'язкових платежів та зборів:
- нарахована середньомісячна заробітна плата 4715, 97 грн;
- нарахована середньоденна заробітна плата 224, 57 грн:
Разом з цим час вимушеного прогулу позивача мав місце з 15.02.2016 по 24.09.2019, тобто 901 робочий день.
А тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з врахуванням середньоденної заробітної плати 224, 57 грн за 901 робочий день становить 202337, 57 грн. (224, 57 х 901 = 202337, 57 грн)
Відтак апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2016 по 24.09.2019 в розмірі 202337, 57 грн без врахування обов'язкових платежів та зборів.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву Головного управління ДФС у Львівській області про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 813/851/16 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області з 15 лютого 2016 року.
В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 813/851/16 задовольнити.
Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 лютого 2016 року по 24 вересня 2019 року в розмірі 202337 (двісті дві тисячі триста тридцять сім) гривень 57 копійок без врахування обов'язкових платежів та зборів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 19 грудня 2019 року