Справа № 240/6791/19
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.
17 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (ухвалу постановлено суддею Панкеєвою В.А. 26.09.2019 року) про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення та постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати припис №ЖТ 0116/92/АВ/П від 15.01.2019 в частині встановлення порушення ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗПП України щодо необхідності укладення трудових договорів з найманим працівником ОСОБА_2 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ 32/ЖТ0116/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.02.2019 в сумі 125190 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що на початку лютого 2019 року позивач отримав з Управління Держпраці в Житомирській області повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства, що мало відбутися 05.02.2019 в приміщенні Управління Держпраці в Житомирській області. З'явившись на вказаний час позивач ознайомився з актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю без укладення трудового договору та повідомлення ДФС, при цьому зі змісту акту слідувало, що інспекційне відвідування проведено за участю позивача. Позивач посилається на те, що участі в інспекційному відвідуванні не приймав, про його проведення інспектором праці повідомлений не був, з актом та приписом не ознайомлювався, а тому просив позов задовольнити.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 позов задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував припис Управління Держпраці у Житомирській області від 15.01.2019 №ЖТ0116/92/АВ/П щодо встановлення порушення ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України.
Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, Житомир, 10008, ЄДРПОУ 39790560) №ЖИ32/ЖТ0116/92/АВ/П/ТД-ФС від 05.02.2019 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_2 ) у розмірі 125190 грн.
Суд першої інстанції також стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області понесені судові витрати в сумі 2020,30 грн. судового збору.
20 вересня 2019 року після ухвалення рішення у справі № 240/6791/19 позивач подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив винести додаткове рішення у справі щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на залучення експерта, який проводив на його замовлення експертне дослідження зразків підпису, в сумі 10362 грн та 5500 грн понесених витрат за надання правничої допомоги адвокатом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишено без розгляду.
Позивач не погодився з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судове засідання представники сторін не прибули, про день час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені, про що у справі наявні відповідні докази. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Залишаючи заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення приписів ст.139 КАС України, не подав доказів щодо понесених витрат, які належить подати до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Суд констатував дефектність висновку, складеного судовим експертом, про відшкодування витрат якого просив позивач, а також з посиланням на приписи п.3 ч.3 ст.132 КАС України дійшов висновку, що сума сплачена за проведення експертизи є судовими витратами лише у разі замовлення такого експертного висновку за рішенням суду.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що у квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування припису Управління Держпраці у Житомирській області №ЖТ 0116/92/АВ/П від 15.01.2019 в частині встановлення порушення ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗПП України щодо необхідності укладення трудових договорів з найманим працівником ОСОБА_2 та постанови відповідача №ЖИ 32/ЖТ0116/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.02.2019 про накладення штрафу на позивача в сумі 125190 грн. Серед інших доказів, що вказують на протиправність припису та постанови, позивач покликався на висновок експерта Житомирського відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення почеркознавчого дослідження №454/506-509/19-25 від 25.03.2019 року, вказав на понесені ним витрати по залученню експерта в сумі 10362 грн., розмір яких доводив актом здачі-приймання виконаних робіт від 25.03.2019 року, оговорив попередню суму витрат на правничу допомогу, а в прохальній частині позову просив розподілити понесені ним судові витрати.
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції висновлювався, зокрема, і на фактах, викладених у висновку експерта.
Приписами ст.108 КАС України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
Разом з тим, при постановлені рішення у справі, суд першої інстанції взяв до уваги цей висновок як належний та допустимий доказ та поклав в основу судового рішення. Відтак, посилання суду в оскаржуваній ухвалі на недоліки висновку експерта - невідповідність його змісту приписам ч.6 статті 104 КАС України є помилковим. Крім того, у висновку судовий експерт власним підписом підтвердив обізнаність щодо відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку та відмову від надання такого висновку, передбачені ст.384, 385 КК України (а.с.21). А оцінка наявності інших дефектів висновку експерта в контексті змісту заяви позивача має бути належно обґрунтованою та вмотивованою.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що приписи п.3 ч.3 ст.132 КАС України, яким до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено, зокрема і витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертиз в контексті положень ч.ч.2, 7,8 ст.104 КАСУ не визначають понесені витрати за проведення експертизи як судові витрати лише за умови складання експертного висновку за рішенням суду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 5 ч. 3 ст. 132 КАС України, встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Положеннями ч. 1 ст. 138 КАС України, визначено, що розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм, убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри судових витрат, входить до предмета доказування.
Слід також зазначити, що саме у позовній заяві позивач зазначав про понесені судові витрати у вигляді оплати експертного висновку та витрат на правничу допомогу. Суд першої інстанції вказаний позов до розгляду прийняв, відкрив провадження у справі, тому при постановленні судового рішення відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАСУ мав вирішити питання заявленої суми судових витрат. Проте, при постановлені судового рішення суд першої інстанції обмежився лише стягненням сплаченого позивачем судового збору, питання витрат на правову допомогу та на оплату висновку експерта суд залишив поза увагою.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Таким чином, суду першої інстанції питання заявлених при подачі позову судових витрат належить вирішити шляхом постановлення додаткового рішення у справі.
Слід також звернути увагу на те, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч. ч.1,2 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції в частині залишення без розгляду заяви позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки в позові ОСОБА_1 попередньо означив суму таких витрат, впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду подав відповідну заяву, при цьому судом не наведено будь-яких доказів щодо відсутності заяви сторони позивача про надання доказів щодо розміру понесених витрат до закінчення судових дебатів.
Враховуючи те, що при розгляді заяви судом першої інстанції питання щодо стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу не вирішено, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення та постанови скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 грудня 2019 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.