Справа № 826/8069/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В.,Кучми А.Ю.,
за участі секретаря Гундерука А.О.,
позивача ОСОБА_1 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» Шевченка Олександра Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень,просив
- визнати неправомірною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. щодо включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» на суму 142 612, 98 доларів США за Договором банківського вкладу № 1099/2012-222;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» на суму 142 612, 98 доларів США за договором банківського вкладу № 1099/2012-222;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму у розмірі 200 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик», враховуючи процедуру ліквідації банку йому має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того позивач не погоджується з невключенням його кредиторських вимог на суму 142 612, 98 доларів США до четвертої черги акцептованих вимог кредиторів, оскільки такі, на його думку, підлягають визнанню та включенню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково,внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційного Банку «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича щодо неподання додаткової інформації до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ОСОБА_1 , як про вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом відповідно до Договору № 1099/2012-222 банківського вкладу «Капітал» від 15 листопада 2012 року на суму 3 359 536, 96 грн та зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до Договору № 1099/2012-222 банківського вкладу «Капітал» від 15 листопада 2012 року на суму 3 359 536, 96 грн, в межах гарантованої суми відшкодування. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 819,20 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що позивач не є вкладником банку в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки його вклад не обліковується в банку, отже інформація щодо нього не включалася до реєстру акцептованих вимог кредиторів та він не був виключений до переліку рахунків вкладників, адже сума вкладу була йому видана у 2012-2013 роках. Також Уповноважена особа у своїй апеляційній скарзі наголошує, що судом першої інстанції було безпідставно стягнуто сплачений позивачем судовий збір.
В судовому засіданні позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив судове рішення залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 15 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» укладено договір № 1099/2012-222 банківського вкладу «Капітал» у доларах США, відповідно до якого Банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 /НОМЕР_2 у сумі 133 273, 00 доларів США зі сплатою 10% річних строком по 20 листопада 2013 року.
Того ж дня грошові кошти в сумі 133 273, 00 доларів США зараховані на депозитний рахунок позивача.
Починаючи з червня 2014 року, позивач неодноразово звертався до Банку за отриманням депозитних коштів, проте вклад та проценти за ним Банком не повернуті, що стало підставою для звернення позивача до суду і рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року стягнуто з ПАТ «КБ «Хрещатик» на його користь грошові кошти за вкладом у розмірі 133 273,00 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 5 197,26 доларів США та 3% річних у розмірі 4 142,72 доларів США, а всього - 142 612, 98 доларів США, що в еквіваленті становить 3 359 536,96 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року.
Водночас, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.04.2016 № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 року № 560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.
Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Костенку І.І.
28 лютого 2018 року відповідач повідомив ОСОБА_1 , що останній включений до переліку владників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі залишків коштів на карткових рахунках, відкритих на його ім'я, а саме 713, 14 грн. Разом з цим, відповідач зазначив, що за договором № 1099/2012-222 від 15.11.2012 не обліковується заборгованість перед позивачем.
Позивач, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у справі є вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому у нього наявне право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом в банку.
Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 4452-VI) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VIфонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Приписи ч. 6 ст. 26 Закону № 4452-VI визначають, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
За правилами частин першої-четвертої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Згідно ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Приписи ч. 6 ст. 27 Закону № 4452-VI визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
При цьому, приписи п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Разом з тим, як наголошувалось вище, сума депозитного вкладу, який обліковувався на рахунку № НОМЕР_1 /НОМЕР_2 у сумі 133 273, 00 доларів США, зі сплатою 10 % річних, стягнуто на користь позивача з Банку рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.
Отже, ОСОБА_1 перестав бути вкладником банку і набув статусу кредитора.
З огляду на викладене судове рішення, в частині зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ КБ «Хрещатик» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту), підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Стосовно решти позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 5 статті 45 Закону №4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку визначено статтею 52 Закону №4452-VI, відповідно до якої кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За змістом ст. 2, 3, 4, 34, 37, 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Отже, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як свідчать матеріали справи, крім іншого, спір у справі що розглядається, виник з приводу невключення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, заявлених в процедурі ліквідації, тобто правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується, які задовольняються у порядку черговості відповідно до вимог законодавства, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку його ліквідатором.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону №4452-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договору, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.
Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч. 1 ст. 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Подібні висновки щодо застосування норм права містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 в справі №826/7532/16, від 23.05.2018 в справі №811/568/16 та від 27.06.2018 в справі №819/583/16.
Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання неправомірною відмови Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. щодо включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» на суму 142 612, 98 доларів США за Договором банківського вкладу № 1099/2012-222 та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» на суму 142 612, 98 доларів США за договором банківського вкладу № 1099/2012-222 - підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині позовних вимог - закриттю.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» Шевченка Олександра Володимировича - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року - скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірною відмови Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. щодо включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» на суму 142 612, 98 доларів США за Договором банківського вкладу № 1099/2012-222 та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» на суму 142 612, 98 доларів США за договором банківського вкладу № 1099/2012-222 - закрити.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 19 грудня 2019 року.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Ю. Кучма