Справа № 810/1903/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Гундерука А.О.,
представників позивача Геруса Ю.М., Гоги П.М.,
представника відповідача Бабенка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку його пенсії згідно довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 13.10.2017 № 62 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві виходячи з суми його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 03.06.1986 по 07.06.1986 відповідно до довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 13.10.2017 № 62, з врахуванням вимог п.п. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 23.11.2011 № 1210, починаючи з 19.10.2017 з врахуванням вже виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог вказує, що у період з 03 по 07 червня 1986 року його було відряджено до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На думку позивача, він має право на перерахунок пенсії виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, зазначеного в довідці про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 13.10.2017 № 62, виданої на виконання рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17. Водночас, відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії за цією довідкою, оскільки до складових грошового забезпечення включена премія в розмірі 60% та тарифна ставка (посадовий оклад) в ній збільшена на 100% із застосуванням кратності.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалід II групи, який виконував роботи в зоні відчуження у період з 03 по 07 червня 1986 року, має право на перерахунок пенсії, виходячи із заробітку, зазначеному в довідці про заробітну плату від 13.10.2017 № 62, а тому відмова відповідача в проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки є безпідставною і протиправною.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що довідкою про заробітну плату від 13.10.2017 № 62 ОСОБА_1 було збільшено на 100% тарифну ставку за період з 03.06.1986 по 07.06.1986, нараховано премію в розмірі 60% тарифної ставки (посадового окладу) та застосовано кратність - 3,0, що суперечить рішенню Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17. Вказує, що оскільки така довідка була видана на підставі судового рішення та не містить посилань на відповідні первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких її було видано, то відомості вказані у ній не можуть враховуватись при перерахунку пенсії.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Додатково надає відомість перерахунку заробітної плати, що містить суми, які були відображені в новій довідці № 62 від 13.10.2017.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та має статус інваліда війни, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-І № 331221 від 19.05.2009 позивачеві довічно встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії ЧАЕС .
Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, він з 01.06.1977 по 26.02.1990 працював водієм на Миронівському автопідприємстві 09042, згодом перейменоване у Миронівське АТП 13243 Київського обласного управління автомобільного транспорту, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243».
Позивач перебуває на обліку в Кагарлицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При виході на пенсію та розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження було враховано довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, в якій зазначена заробітна плата за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зазначена в розмірі 189, 70 крб.
Наведені обставини не є спірними.
13.10.2017 року на виконання постанови Миронівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року в справі № 371/994/17 ПАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» видало ОСОБА_1 довідку № 62 про перераховану на підставі законодавства та нормативно правових-актів заробітну плату за роботу в зоні відчуження, згідно якої у період з 03 по 07 червня 1986 року, позивач працював в зоні відчуження, заробітна плата за вказаний період складала 698, 42 крб.
18.10.2017 року позивач через свого представника звернувся із заявою до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки про заробітну плату, проте, Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 28.11.2017 року № 254/Д-02 в цьому відмовило, повідомивши, що для обчислення його пенсії по інвалідності на підставі наданої довідки немає правових підстав. Позивачу також повідомлено, що в матеріалах його пенсійної справи вже міститься довідка (без номера і дати), видана ВАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» про заробітну плату, одержану за роботу у зоні відчуження у 1986 році, на підставі якої йому і проведено перерахунок пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснений перерахунок ПАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» у довідці від 13 жовтня 2017 року № 62 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану позивачем за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 році, відповідає нормативно-правовим актам, які діяли в той час, а дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку за цією довідкою містять ознаки протиправності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII; тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п. 1 Порядку № 1210).
Згідно п. 2 Порядку № 1210 заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
За змістом пп. 3 п. 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Відповідно до п. 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативних матеріалів: розпорядження РМ СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанова Ради Міністрів СРСР від 7 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 5 червня 1986 року № 655-195; постанова Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та ін.
У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 5 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища», надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964.
Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз. 4 п.п. 1 п. 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7), провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).
Так, судом установлено, що на виконання рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання, ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» видало довідку № 62 від 13.10.2018, згідно якої ОСОБА_1 працював на посаді водія у ІІ зоні небезпеки з 03 по 07 червня 1986 року, оплата праці в зоні відчуження становила 698, 42 крб.
Пунктом 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС, проведення фактичних перевірок тощо.
В судовому засіданні представник позивача вказав, що співробітники пенсійного фонду не були допущені до перевірки ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243». Водночас, матеріали справи не утримують доказів вчинення таких дій, чи будь- яких інших активних дій з боку відповідача.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров'я, причинний зв'язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.
Отже, колегія суддів відхиляє твердження відповідача про непідтвердження первинними документами відомостей, що містяться в довідці № 62 від 03.10.2018, оскільки відповідачем не проводилась перевірка щодо достовірності відображених сум.
До того ж, вказана довідка видана на підставі судового рішення, яке є обов'язковим до виконання, і до неї внесені саме ті складові, які зобов'язано судом, при цьому, застосування кратності мало місце ще при первинному призначенні пенсії позивача, тому не мало бути скасовано.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 19 грудня 2019 року.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк