Справа № 362/4657/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ковбель М.М.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Суркової Д.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Кича Д.О.,
від відповідача - Стаднюк В.АМ.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Орленка Ігоря Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Орленка Ігоря Миколайовича, в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову від 12 липня 2019 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в розмірі 510,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про складення протоколу з пропуском строку, визначеного законом, повідомлення про дату, час та місце складання протоколу, отримано із суттєвим запізненням, розгляд справи проведено за її відсутності без належного повідомлення. Крім того наголошувала на тому, що в її діях відсутній склад інкримінованого їй правопорушення.
Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не викладено мотивів відхилення аргументів позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що положення Податкового кодексу України не містять вимоги щодо обов'язкової участі платника податків під час проведення документальної невиїзної перевірки. Про складання та підписання протоколів про адміністративні правопорушення позивач була повідомлена завчасно, однак лист знаходився у відділенні поштового зв'язку і не був отриманий позивачем свідомо. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами перевірки, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду - скасувати, з таких підстав.
Судом установлено, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаною з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2018 року, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) 14 травня 2019 року складено акт.
ГУ ДФС у Київській області направлено позивачу повідомлення щодо складання та підписання протоколів про адміністративне правопорушення, яке відбудеться 08 липня 2019 року об 11 год. 30 хв. в приміщенні ГУ ДФС у Київській області, каб.№508. Повідомлення направлено 03 липня 2019 року та отримано 24 липня 2019 року.
Оскільки позивач на складання та підписання протоколів про адміністративні правопорушення не з'явилась, 08 липня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області складено акт та протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого позивач вчинила правопорушення: пункта 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в частині не ведення книги обліку доходів і витрат, відповідальність за яке передбачена статтею 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Наведений протокол направлено позивачу 08 липня 2019 року та отримано останньою 11 липня 2019 року.
12 липня 2019 року, заступник начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Орленко І.М., розглянувши протокол і додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив: «абз. 1 п. 2 ч. 1ст .7, п. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 2, п. 9 пункту 11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, в частині неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015-2018 роки». На підставі Податкового кодексу України та статей 2342, 284 КУпАП позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. за порушення статті 1651 КУпАП.
Постанова направлена позивачу 16 липня 2019 року та отримана нею 24 липня 2019 року.
Не погоджуючись з рішенням суб'єкта владних повноважень та уважаючи свої права порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що вищевказана постанова є незаконною та протиправною, останньою не доведені.
Колегія суддів з наведеним висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.
За змістом статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Із долученого до матеріалів справи протоколу вбачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, протокол не підписала та не надала будь-яких пояснень. Відмітка про відмову підписати протокол у самому протоколі відсутня (а.с. 41 зворот).
Таким чином, особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, було порушено вимоги статті 256 КУпАП, зокрема не вручено сам протокол, не роз'яснено правопорушнику його права та позбавлено можливості надати свої пояснення чи заперечення.
Протокол містить відмітку про те, що особу повідомлено про розгляд адміністративної справи 12 липня 2019 року у приміщенні ГУ ДФС у Київській області. Відповідний протокол отриманий позивачем 11 липня 2019 року.
Отже, посилання позивача на те, що її не було повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи не підтверджуються наявними у справі доказами.
Водночас, суд звертає увагу, що при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за статтею 1651 КУпАП не було визначено кваліфікації вчиненого правопорушення, оскільки згадана стаття містить 7 частин, а яку з них було порушено позивачем, не конкретизовано.
Додатково колегія суддів звертає увагу, що порушення, зафіксоване протоколом, та порушення, установлене оскаржуваною постановою за результатами розгляду такого протоколу, різні за складами. Відповідальність за порушення, зазначене у протоколі, передбачена статтею 1631 КУпАП, у той час як постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 1651 КУпАП.
Таким чином, оскаржувана постанова не містить опису обставин, встановлених під час розгляду справи, та чіткої кваліфікації вчиненого позивачем правопорушення.
Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що всі частини статті 1651 КУпАП визначають виключний перелік суб'єктів, які можуть бути піддані адміністративному стягненню за несвоєчасне подання звітності. До таких суб'єктів належать посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичні особи - підприємці або особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
У період з 2012 року по 2018 рік, а також під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності остання не відносилася до переліку зазначених осіб, що виключає можливість накладення на неї стягнення, визначеного положеннями статті 1651 КУпАП.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2018 року у справі №295/1098/17.
Отже, позивача до адміністративної відповідальності притягнуто з порушенням закону, у зв'язку з чим постанова від 12 липня 2019 року підлягає скасуванню.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12 липня 2019 року №51 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька
(Повний текст постанови складений 18 грудня 2019 року.)