Справа № 826/2919/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
17 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,
за участю секретаря Юрковець А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі-відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив: - визнати ненадання Головним управлінням Національної поліції у м. Києві відповіді на звернення ОСОБА_1 від 05.01.2018 року у встановлений законом строк - протиправним;
- визнати не проведення Головним управлінням Національної поліції у місті Києві об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки звернення ОСОБА_1 від 05.01.2018 року про адміністративне правопорушення - протиправним.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно було установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 05.01.2018 р. о 23:20 ОСОБА_1 звернувся по «спецлінії 102» до Головного управління Національної поліції у м. Києві з повідомленням про адміністративне правопорушення.
На вказаний виклик прибув наряд патрульної поліції, яким було вжито необхідних заходів для з'ясування обставин події.
При цьому, ОСОБА_1 за вказаним фактом було складено заяву до Начальника ГУ МВС України в м. Києві від 06.01.2018 р. про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказане звернення було отримано працівниками патрульної поліції, що підтверджується розпискою на вказаній заяві.
Вказана інформація про подію та усі зібрані матеріали були зареєстровані в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за №938 від 05.01.2018 р.
Позивач зазначає, що не отримав відповіді на вказану заяву у встановлений Законом України "Про звернення громадян" місячний термін, що на думку позивача, є порушенням його конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем всупереч положень законодавства не проведено об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки його звернення із заявою про адміністративне правопорушення від 05.01.2018.
Приймаючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вчинялось жодних дій, які б порушували права та інтереси позивача, оскільки відповідач не вступав із ОСОБА_1 у будь-які правовідносини, а вимог до Оболонського управління Національної поліції у м. Києві позивачем не заявлено.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
За правилами частини першої статті 1 Закону «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заявою (клопотанням) у розумінні вказаної статті Закону є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону України "Про звернення громадян").
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити доводи скарги, невідкладно вжити заходів щодо відновлення порушених прав, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» та повідомити особу про наслідки розгляду.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 30 вересня 2019 року у справі К/9901/55029/18.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Начальника ГУ МВС України в м. Києві із письмовою заявою від 06.01.2018 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення та просив вжити відповідні заходи по забезпеченню правопорядку у гуртожитку, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. М. Юнкерова, 14, та вирішити питання відповідальних осіб, з вини яких відбулись зазначені правопорушення.
Відповідно до письмових пояснень відповідача інформація про вказану подію та усі зібрані матеріали були передані до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та зареєстровані в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Оболонського УП ГУНП у м. Києві за №938 від 05.01.2018.
За результатом розгляду матеріалів №938 Оболонським УП ГУНП у м. Києві складено висновок від 17.01.2018, згідно якого розгляд матеріалів вважається закінченим, матеріали перевірки списані до справи Оболонського УП ГУНП у м. Києві.
Доказів реагування на вказану заяву позивача матеріали справи не містять.
З викладеного вбачається, що Оболонським управлінням Національної поліції у м. Києві в порушення строку визначеного ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" надано відповідь, яка не стосується суті викладених питань в заяві позивача від 06.01.2018 р.
Відтак, Оболонським управлінням Національної поліції у м. Києві не виконано вимоги Закону України "Про звернення громадян" та не розглянуто заяву, не надано ані відповіді на вказану заяви, ані обґрунтованої відмови на вказане питання.
Відповідно до абз. 2 п. 5 розд. ІІІ Порядку №1377 про заяви і повідомлення, які надійшли до чергової частини органу поліції і в яких відсутні відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, після їх реєстрації в журналі ЄО доповідається уповноваженим працівником чергової частини начальникові органу поліції або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Тобто, у випадку встановлення у заяві відсутності відомостей, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, зміст останньої доповідається начальникові органу поліції або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано матеріали за наслідком проведення перевірки питань, заявлених позивачем у зверненні від 06.01.2018 р.
Разом з цим, доказів дослідження питань, зазначених позивачем у письмовому зверненні від 06.01.2018 р. матеріали справи не містять, що свідчить про протиправність не проведення Оболонським управлінням Національної поліції у м. Києві об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви позивача про адміністративне правопорушення від 06.01.2018 р.
В свою чергу, у цій справі позовні вимоги заявлено саме до Головного управління Національної поліції у м. Києві, хоча останнім не вчинялось жодних дій, які б порушували права та інтереси позивача, оскільки відповідач не вступав із ОСОБА_1 у будь-які правовідносини.
З огляду на те, що вимог до Оболонського управління Національної поліції у м. Києві позивачем не заявлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Твердження позивача про те, що суд першої інстанції був наділений повноваженнями в силу положень ч. 3 ст. 48 КАС України здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним колегія суддів вважає обґрунтованим. Однак, як вірно зауважив Окружний адміністративний суд міста Києва, вчинення такої процесуальної дії є правом, а не обов'язком суду.
У контексті наведеного судовою колегією звертається увага на те, що приписи ч. 7 ст. 48 КАС України передбачають, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, на стадії апеляційного перегляду заміна відповідача процесуальним законом не передбачена.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та вірно визначено предмет спірних правовідносин, у зв'язку з чим посилання останнього на необґрунтованість позовних вимог є правомірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010, № 4241/03 (п. 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма