Справа № 580/2220/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гаращенко В.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
17 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Беспалова О.О., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.
за участю
прокурора: Морозова В.Ю.
представника відповідача: Яроша С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника прокурора Черкаської області та Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Прокуратури Черкаської області до Головного управління Державної казначейської служби в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Заступник прокурора Прокуратури Черкаської області (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби в Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ Державної казначейської служби в Черкаській області, Казначейство) у якому просив:
- визнати дії та рішення ГУ Державної казначейської служби в Черкаській області щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13.05.2016 року № 695/1788/15-ц незаконними;
- зобов'язати ГУ Державної казначейської служби в Черкаській області вжити заходів до виконання виконавчого документа від 13.05.2016 року № 695/1788/15-ц про стягнення з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області 1 071,86 грн. судового збору.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ Державної Казначейської служби України у Черкаській області щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13.05.2016 року № 695/1788/15-ц. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, сторонами подано апеляційні скарги, в яких останні просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які прибули в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.04.2019 року до ГУ Державної казначейської служби у Черкаській області надійшла заява прокуратури Черкаської області №05/1-316вих19 від 08.04.2019 року про виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, виданого 13.05.2016 року в справі №695/1788/15-ц.
До заяви стягувачем долучено оригінал виконавчого листа та належним чином завірену копію ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31.01.2019 року про заміну боржника.
У свою чергу, ГУ Державної казначейської служби у Черкаській області 11.04.2019 року листом за №13-12-02-10/926 повернуто Прокуратурі Черкаської області вказаний виконавчий лист без виконання, у зв'язку з тим, що він не містить коду ЄДРПОУ стягувача, а відтак не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.
Також у зазначеному листі відповідач вказує на те, що строк пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання сплинув 29.03.2017 року, у зв'язку з чим при повторному пред'явленні виконавчого листа до виконання необхідно надати копії документів, які свідчили б про направлення та повернення виконавчого листа до органів державної виконавчої служби або надати ухвалу суду про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Вважаючи дії та рішення ГУ Державної казначейської служби в Черкаській області протиправними, Прокуратура Черкаської області звернулася до суду з даним адміністративним позовом в інтересах Держави.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що не зазначення індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача у рішенні суду, судовому наказі не може перешкоджати органу Казначейства самостійно звернутися до відповідного контролюючого органу із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) стягувача. Також, суд зазначив, що казначейська служба не скористалася усіма наданими їй повноваженнями для реалізації позивачем права на відшкодування моральної шкоди і справедливий суд.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про виконавче провадження», у даній справі підлягає застосуванню і Закон № 606-XIV (редакція, чинна на момент видачі виконавчого документа - 23.12.2015 року) і Закон № 1404-VІІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 19.01.2019 року).
Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону № 606-XIV у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
Частиною ст.18 Закону № 606-XIV встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Тобто, суд звертає увагу, що вказана правова норма містить чіткий перелік визначених вимог до виконавчого листа, який підлягає виконанню, та носить імперативний порядок (наказний).
Так, ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ містить подібні вимоги до виконавчого листа, зокрема:
У виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
В свою чергу, ст. 6 Закону № 1404-VІІІ передбачає, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
2. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
3. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
4. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Аналогічна правова норма була викладена в Законі № 606-XIV.
Отже, в даному випадку законодавством визначено, що рішення суду, боржником за яким є державний орган виконується виключно органами державної казначейської служби України.
У даному випадку боржником є Головне управління Держземагенства в Черкаській області, тобто державний орган.
Правовими положеннями ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Як вже вище було зазначено вище, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що не зазначення ЄДРПОУ, не може перешкоджати органу Казначейства самостійно звернутися до відповідного контролюючого органу із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) стягувача.
Також, суд зазначив, що казначейська служба не скористалася усіма наданими їй повноваженнями для реалізації позивачем права на відшкодування моральної шкоди і справедливий суд.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що під час виконання рішення суду, за яким боржником є державний орган, ГУ Державної казначейської служби у Черкаській області керувалося Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників від 03 серпня 2011 року № 845 (далі по тексту - Порядок № 845)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин 07.11.2018 року).
Вказаний Порядок № 845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно з п. 2 Порядку № 845 виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3 Порядку № 845).
Пунктом 6 Порядку № 845 регламентовано, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Виконавчі документи пред'являються до виконання у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, спірні правовідносини мають застосовуватися аналогічно до правових положень Закону України «Про виконавче провадження», який є спеціальним.
У свою чергу, Законом 1404-VІІІ визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов'язковими для органу, який його видав, а, також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається.
Так, норма ст.18 Закону № 606-XIV, відповідно до якої було видано виконавчий лист від 13.05.2016 року №695/1788/15-ц, визначає вичерпний перелік вимог до виконавчого листа і не допускає ніяких відхилень від вказаних положень.
У разі допуску будь-яких відхилень, або неточностей у виконавчому листі зазначене призведе до дискримінації відносно інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Практикою Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України», встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).
У пункті 54 вказаного Рішення ЄСПЛ по справі «Пічкур проти України» зазначено, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та з підстав наведеного зазначає, що, дійсно, орган Казначейства має право скористатися усіма наданими йому повноваженнями для забезпечення права позивача, самостійно звернутися до відповідного контролюючого органу із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) стягувача, проте, таке право не є обов'язком Казначейства, а навпаки, вказане право відповідач використовує добровільно, виходячи з власних інтересів.
В даному випадку, дії Казначейства є правомірними, законними та ґрунтуються виключно на вимогах ЗУ «Про виконавче провадження».
Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, ці недоліки можуть бути виправлені стягувачем, який може звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення виконавчого документа у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права пред'явити виконавчий документ на виконання.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі № 806/1376/17.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо позовних вимог про скасування рішення ГУ Державної казначейської служби в Черкаській області, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, рішення про повернення виконавчого листа № 13.05.2016 року № 695/1788/15-ц не приймалося.
Щодо пропуску строку пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання, на які посилається відповідач, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Підставою для повернення виконавчого листа № 13.05.2016 року № 695/1788/15-ц стала його невідповідність вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, незазначення ідентифікаційного коду юридичної особи (ЄДРПОУ) боржника, а не пропуск строку його пред'явлення до виконання.
Усі посилання Казначейства щодо строку пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання, в листі від 11.04.2019 року за №13-12-02-10/926, містять лише рекомендаційний характер, а тому не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже виконавчий лист не відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», а тому Казначейством правомірно повернуто, листом від 11.04.2019 року за №13-12-02-10/926, виконавчий лист № 13.05.2016 року № 695/1788/15-ц без виконання.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області - задовольнити повністю.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Заступника прокурора Прокуратури Черкаської області до Головного управління Державної казначейської служби в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Лічевецький