19 грудня 2019 року
Київ
справа №120/966/19-а
адміністративне провадження №К/9901/34198/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 6 червня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.
І. Суть справи
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 19 липня 2017 року до прийняття рішення у справі.
Вінницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 6 червня 2019 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, позов задовольнив.
У касаційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 6 червня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року й ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 20 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») передбачає таке поняття як адміністративна справа незначної складності - це справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Зокрема, до справ незначної складності належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу). До публічної служби належить діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 обіймав посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці. Предметом спору у цій справі є відносини щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу. Важливо, що позивач не займав відповідального та особливо відповідального становища.
Примітка до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначає перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відповідно до Указу Президента України «Про переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» від 21 березня 2002 року посада позивача - начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці - не відноситься до посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу.
Відповідно до частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема не надали належної оцінки його поясненням та доказам.
Отже, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці не продемонстрував наявності обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Верховний суд зазначає, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (ухвала Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України»). Тому відмова Верховного Суду у розгляді касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці у цій справі на підставі критерію малозначності справи не становить порушення права відповідача на доступ до суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких умов і обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 12, 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 6 червня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду