Справа № 620/1715/19 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про зобов'язання вчинити певні дії,
До Чернігівського окружного адміністративного суду 18 червня 2019 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, в якому просить зобов'язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни/доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду, в частині рахунку вкладника ОСОБА_1 на суму вкладу (залишку на поточному рахунку № НОМЕР_1 ) 72193,56 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
15 липня 2019 року до Чернігівського окружного адміністративного надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропущення строку звернення до суду.
Розглянувши вказане клопотання відповідача та дослідивши матеріали справи Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 вересня 2019 року ухвалив позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач звернулась з апеляційною скаргою відповідно до змісту якої просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.
Зокрема, позивач стверджує, що суд першої інстанції розглянув лише клопотання відповідача, у той час, як її заяву про поновлення строку звернення до суду, яка була подана з позовною заявою, судом не було прийнято до уваги.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року та на підставі п.3 ч.1 ст.311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції на підставі доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено договір № 980-054-000001279 від 27.01.2016, відповідно до якого позивачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей.
В подальшому, 27.01.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - розрахунковий центр" укладено договір № 980-054-000181832, відповідно якого позивач передав у власність ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" грошові кошти в розмірі 20000, 00 грн. на строк до 27.07.2016 з процентною ставкою 32,912 відсотки річних.
29.04.2016 сторонами вказаного вище договору було укладено договір про внесення змін № 1 до договору № 980-054-000181832 від 27.01.2016 відповідно до якого сторони вирішили збільшити суму коштів що передається позивачем ТОВ Інвестиційно - розрахунковий центр" на суму 51053,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - розрахунковий центр» на виконання умов договору на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 71053,00 грн. 19.05.2016.
Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора", яким розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року.
У вересні 2016 позивач отримала листи відповідача № 3Г1 «К»/12104/1 та № 3Г1 «К»/12103 від 12.09.2016 в яких їй повідомлялось про те, що вона не включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, оскільки переказ коштів (транзакція) здійснена ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в сумі 71053,00 грн. із призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000181832 від 27.01.2016» та в сумі 205,78 грн. із призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-054-000181832 від 27.01.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , є нікчемним правочином.
Вказані обставини були також встановлені Чернігівським окружним адміністративним судом під час розгляду матеріалів адміністративної справи № 620/3554/18.
Як стверджує відповідач у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду та вбачається з матеріалів справи аналогічного за змістом листа від 23 січня 2017 року № ЗГ1/6692 позивачу було направлено представником ПАТ «Банк Михайлівський» 18.03.2017.
06 вересня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою відповідно до змісту якої просила включити дані про її особу до Переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО та подати додаткову інформацію про неї, як особу яка має право на відшкодування коштів у ПАТ «Банк Михайлівський».
Розглянувши вказане звернення позивача представник ПАТ «Банк Михайлівський» листом від 20 вересня 2018 року повідомив ОСОБА_1 , що зарахування коштів на її рахунок 19.05.2016 з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в сумі 71053,00 грн. із призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000181832 від 27.01.2016» та в сумі 205,78 грн. із призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-054-000181832 від 27.01.2016» є нікчемним правочином.
З огляду на вказані обставини, 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про зобов'язання останнього надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни/доповнення до переліку рахунків, за якими вкладними мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду, в частині її рахунку на суму вкладу 72 193,56 грн.
Водночас, як вбачається зі змісту ухвали від 01 листопада 2018 року по справі № 620/3554/18, розглянувши матеріали вказаної позовної заяви Чернігівський окружний адміністративний суд встановив, що позивачем пропущено визначений КАС України строк на звернення до суду з зазначеним позовом, з огляду на те, що останнім днем для звернення позивача до суду, з врахуванням вищевказаних вимог, є березень 2017 року, однак до суду ОСОБА_1 звернулась 29.10.2018 (згідно відмітки канцелярії суду).
У зв'язку не наданням позивачем до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2019 року повернув позовну заяву позивачу.
У січні 2019 року позивач повторно звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із відповідним позовом.
Водночас, Чернігівський окружний адміністративний суд розглянувши матеріали адміністративної справи № 620/95/19 за вказаним позовом ОСОБА_1 дійшов висновку, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу шестимісячного терміну з моменту коли вона дізналась про порушення свого права. Зокрема, судом було встановлено, що позивачу стало відомо про порушення її права з моменту отримання відповіді відповідача у 2016 році, проте з даним позовом вона звернулась лише 04 січня 2019 року.
При цьому, судом не було прийнято до уваги обставини повторного звернення позивача 06 вересня 2018 року до уповноваженої особи про із заявою про включення відомостей про неї до переліку вкладників, оскільки такі на переконання суду жодним чином не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Також, Чернігівським окружним адміністративним судом не було прийнято до уваги і посилання позивача на те, що порушення її прав є триваючим, оскільки ОСОБА_1 в конкретний часовий проміжок дізналася про те, що їй відмовлено у включенні інформації про неї до переліку вкладників та саме в цей момент, відповідач вважаючи, що діє правомірно, розглянув питання про включення позивача до цього переліку.
За таких обставин, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. А заяві про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 не зазначила непереборних обставин, що завадили їй звернутися до суду в строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України строк звернення до суду, і позивач не надала належних доказів поважності причин з яких його пропущено про викладено в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі № 620/95/19.
Вказана позиція суду першої інстанції була також підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом про що зазначено в ухвалі цього суду від 12 квітня 2019 року у справі № 620/95/19.
У червні 2019 року позивач втретє звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи клопотання представника відповідача та залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що саме в січні 2017 року позивач мав дізнатись про порушення його прав, оскільки звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте до суду із позовом звертається лише 18 червня 2019, тобто після спливу шестимісячного терміну з моменту коли він дізнався або мав дізнатись про порушення свого права.
Також, судом було зазначено про те, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Крім того, у відповіді на відзив позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду та не зазначено обставин, що завадили йому звернутися до суду в строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Тобто, чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до приписів ч.2 наведеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Частиною 4 вказаної норми передбачено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як встановлено судом, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Водночас, з огляду на подане представником відповідача клопотання суд першої інстанції дійшов висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, оскільки позивач дізнатись про порушення її прав ще в січні 2017 року, проте до суду звернулась за захистом порушених прав лише у червні 2019 року. При цьому, судом не було встановлено поважних причин пропуску позивачем відповідного строку на звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції оскільки всім вказаним позивачем обставинам щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду вже було надано судами правової оцінки та визнано вказані не поважними для поновлення строку на звернення до суду. Відповідні судові рішення, а саме ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду у справах № 620/3554/18 та № 620/95/19 є такими, що набрали законної сили.
У свою чергу, згідно з приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, позивачем також не наведено жодних обставин, які б перешкоджали їй виконати вимоги ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року у справі № 620/3554/18, а також надати на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року у справі № 620/95/19 обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
У свою чергу, як правильно було зазначено судом першої інстанції, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Крім того, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання (або не виконання) позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.
У свою чергу, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом не приймаються судовою колегією до увагу з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 311-312, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович