19 грудня 2019 року
Київ
справа №554/8635/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34869/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №554/8635/16-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11.07.2019 задоволено заяву ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
На зазначене рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Головному управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України залишено без руху з підстав несплати судового збору та відсутності клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Проте скаржником вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 не виконано та не надано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів поважності причин пропуску цього строку.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у відкритті апеляційного провадження було відмовлено.
Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, не погодившись із вказаною ухвалою, направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, посилаючись на те, що строк на касаційне оскарження було дотримано.
Так, скаржником зазначено, що копію судового рішення ним отримано 18.09.2019, що підтверджується відміткою штампу вхідної кореспонденції та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, а відтак строк на оскарження в апеляційному порядку вважає дотриманим.
Перевіряючи касаційну скаргу, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Так, скаржник не заперечує факту того, що клопотання про поновлення строку ним заявлено не було.
Крім того, касаційна скарга не містить жодних посилань на те, що Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області надало на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження будь - які докази, крім отримання судового рішення крім відмітки штампу вхідної кореспонденції та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Так, питання, пов'язані з врученням судового рішення, врегульовані статтею 251 КАС України, частинами 6, 7 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відмітка ж про реєстрацію вхідної кореспонденції на супровідному листі у розумінні названих вище положень процесуального закону не вказує на день вручення копії судового рішення учаснику справи, а лише засвідчує дату реєстрації відповідного документа в канцелярії установи і не може беззаперечно свідчити про дату фактичного отримання відповідачем копії оскаржуваної постанови апеляційного суду.
При цьому, скаржник міг би підтвердити дату отримання ним копії оскаржуваного рішення, надавши поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором (копію чи оригінал) та роздруківку з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за відповідним штрихкодовим ідентифікатором.
Таким чином, вказані заявником доводи, в обсязі поданих на їх підтвердження доказів, не свідчать про наявність обставин, які би могли зумовити поновлення строку апеляційного оскарження.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд погоджується, з тим фактом, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне його застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №554/8635/16-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду