Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №826/13724/15
касаційне провадження №К/9901/11903/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2016 (головуючий суддя: Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя: Бужак Н.П., судді: Твердохліб В.А., Межевич М.В.) у справі №826/13724/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
В липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду або відповідач), в якому просив:
визнати позивача вкладником ПАТ «Банк Камбіо» з належною йому сумою у розмірі 169 620 грн, отриманою за Договором дарування від 28.09.2014, укладеного між ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Авдієнком В.П. та зареєстрований в реєстрі за №1688;
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з належною йому сумою у розмірі 169 620 грн;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з належною йому сумою у розмірі 169 620 грн;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з належною йому сумою у розмірі 169 620 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він на підставі договору дарування від 28.09.2014 набув право власності на частку вкладу (грошові кошти в сумі 11000 доларів США), які були внесені ОСОБА_3 . Проте, незважаючи на його неодноразові звернення, Банк без будь-яких підстав не відкрив відповідний рахунок на його ім'я, а Уповноважена особа Фонду протиправно не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що призвело до порушення його права власності на грошові кошти.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що договір дарування від 28.09.2014 між позивачем та ОСОБА_2 укладений після винесення Правлінням Національного банку України постанови від 25.09.2014 №603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних» та із заявою про відкриття поточного рахунку позивач звернувся 22.10.2014, тобто в період дії вищевказаної Постанови, якою, зокрема, заборонено здійснення таких операцій в банку, як відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) фізичним особам; зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків відкритих у ПАТ «Банк Камбіо», а також встановлено обмеження у вигляді недопущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів,.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для невизнання позивача вкладником ПАТ «Банк Камбі» та, відповідно, для невключення його до переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому в діях відповідача наявна протиправна бездіяльність. Зазначає, що суди обмежились лише констатуванням існуючих правовідносин між сторонами, однак не надали правової оцінки діям кожної зі сторін спору. Не врахували також суди і того, що договір банківського вкладу між банком та позивачем взагалі не укладений, а тому операції по рахунку також не проводились, що унеможливлює визнання їх нікчемними, з підстав, визначених статтею 38 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від відповідача надійшли письмові заперечення на позов, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2014 між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Авдієнком В.П. та зареєстрований в реєстрі за №1688. Згідно із умовами договору дарувальник дарує ОСОБА_1 безоплатно та безумовно у власність, а обдарований приймає у власність грошові кошти у розмірі 11000 доларів США, які знаходяться на поточному рахунку у ПАТ «Банк Камбіо», що на день укладання цього договору за курсом НБУ (12,9088) еквівалентно 141 996,80 грн.
У зв'язку з цим 22.10.2014 представник позивача звернулася до ПАТ «Банк Камбіо» із заявою про відкриття поточного рахунку на ім'я ОСОБА_1
Листом від 19.11.2014 №19/2625 банк повідомив заявника про те, що відкриття рахунку на ім'я іншої особи може здійснюватися на підставі довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку, такої довіреності від ОСОБА_1 на ім'я його представника не надходило.
Представник позивача повторно звернулася до ПАТ «Банк Камбіо» із заявою від 21.11.2014 про відкриття поточного рахунку та перерахування грошових коштів з рахунку Дарувальника на рахунок ОСОБА_1 , додавши до заяви нотаріально посвідчену копію довіреності.
Листом від 25.11.2014 №19/2679 банк відмовив заявнику у відкритті рахунку, оскільки контролюючими органами зупинено відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) фізичним особам у ПАТ «Банк Камбіо».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 04.12.2014 прийнято рішення №140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Камбіо».
Постановою Правління Національного банку України від 27.02.2015 №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи» й призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.
На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 березня 2015 року розміщено оголошення, згідно якого у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 02 березня 2015 року №46 про початок ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», Фонд з 06 березня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.
Листом від 23.03.2015 №02-036-12455/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про те, що у переліку вкладників інформація про вклади ОСОБА_1 відсутня.
Листом від 02.04.2015 №19/1045 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що операції за його рахунком підпадають під ознаки нікчемності та зазначила, що на даний час проводиться перевірка за всіма банківськими рахунками, а після з'ясування всіх обставин будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення його до відповідного реєстру. Також позивача повідомлено про наявність кримінального провадження №12015100000000453 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Банк Камбіо» злочину, передбаченого частиною другою статті 364-1 КК України, досудове розслідування за яким здійснюється Головним управлінням МВС України в м. Києві.
Вважаючи свої права порушеними з боку Уповноваженої особи Фонду та з метою їх відновлення позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу (рахунку) за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Тобто однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок ФГВФО є наявність на дату прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Частиною першою статті 2 Закону №4452-VI вклад визначено, як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів. При цьому, вкладником вважається саме та особа, яка має відкритий на своє ім'я рахунок у банку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, договір банківського вкладу на ім'я ОСОБА_1 відсутній. В даному випадку саме ОСОБА_3 є вкладником банку у розумінні статті 2 Закону №4452-VI.
Колегія суддів зазначає, що договір дарування від 28.09.2014 не є підставою для автоматичного віднесення позивача до вкладників банку, оскільки цьому має передувати процедура укладення договору банківського вкладу між банком та ОСОБА_1 з подальшим переведення на відкритий рахунок грошових коштів згідно вказаного договору.
В свою чергу правомірність відмови у відкритті банківського рахунку на ім'я ОСОБА_1 за заявами ОСОБА_3 не є предметом цього спору.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 не є вкладником банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI, відтак, положення абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №4452-VІ на нього не поширюються, тобто позивач не є тією особою, яка набула право на відшкодування суми коштів за рахунок ФГВФО, а тому відсутні правові підстави для включення останнього до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Водночас, за умовами договору дарування, позивач може бути визнаним кредитором по відношенню до банку, що є підставою для задоволення його вимог у порядку та черговості, визначеними статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних в результаті реалізації і продажу майна банку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі 826/14715/15, від 24.04.2019 у справі №826/13728/15, від 10.07.2019 у справі №826/14713/15, від 16.10.2019 у справі №826/13715/15, від 02.04.2019 у справі №826/13717/15, від 10.07.2019 у справі №826/13716/15.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №826/13724/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
І. В. Саприкіна