Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №826/9139/17
провадження №К/9901/30542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Літвінової А. В. (головуючий), Аблова Є. В., Мазур А. С., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Шелест С. Б. (головуючий), Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є.
І. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати повідомлення від 6 липня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття, яким повернуто без виконання виконавчий лист № 826/2101/16, виданий 7 червня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва.
2. Позов мотивований відсутністю правових підстав для повернення без виконання виконавчого листа № 826/2101/16, виданого 7 червня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва, з огляду на його відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зауважив на правомірності спірної постанови, стверджуючи, що згаданий виконавчий лист не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: неповно зазначені дані про помічника судді - замість імені та по батькові вказано ініціали.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року у справі № 826/2101/16, до якої додано виконавчий лист № 826/2101/16, виданий 7 червня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва.
5. Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено повідомлення від 6 липня 2017 року № ДВ-2 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, з тих підстав, що у виконавчому документі не зазначено прізвище, ім'я, по батькові особи, яка його видала, що не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
6. Вважаючи вказане повідомлення протиправним, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24 жовтня 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 6 липня 2017 року № ДВ-2 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
8. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з протиправності оспорюваного повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення з боку судів першої й апеляційної інстанції норм процесуального права та порушення ними норм матеріального права.
10. У скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
11. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Оцінка Верховного Суду
12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
14. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
15. За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
15. Вимоги до виконавчого документу визначені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з пунктом 1 частини першої якої у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.
16. За правилом, закріпленим пунктом 6 частини четвертої цієї ж статті, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
17. Окрім цього, відповідно до пункту 6.2.1 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174, для виконання судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою заявою видається один виконавчий лист (додаток 15). Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
За змістом указаного додатку 15 у виконавчому листі зазначаються ініціали і прізвище судді та помічника судді (секретаря).
18. За змістом пункту 1.5.6 гербова печатка суду використовується у випадках, передбачених законодавством, а саме: для засвідчення договорів, посвідчень, грошових та банківських документів, доручень, трудових книжок, довідок про місце роботи і розмір заробітної плати, бухгалтерської, статистичної звітності, фінансових планів, номенклатури справ, виконавчих документів суду, ухвал про повернення судового збору, судових рішень, що підлягають негайному виконанню, тощо.
Відбиток печатки ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи, або на окремо виділеному для цього місці з відміткою "М. П.".
19. Проаналізувавши встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд виходить із такого.
20. Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
21. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий розгляд.
22. Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів про відповідність згаданого виконавчого листа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також зауважує на його відповідності приписам Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174.
23. Щодо аргументів відповідача про зазначення у виконавчому листі ініціалів, а не прізвища та по батькові помічника судді, то такі свідчать про очевидний формалізм із боку Міністерства юстиції України.
24. Верховний Суд наголошує на тому, що не зазначення у виконавчому листі повного імені та по батькові особи, яка його видала, не може вважатися обставиною, що унеможливлює здійснення виконавчого провадження. Оспорюване рішення державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого листа без виконання ґрунтується виключно на формалізмі, не сприяє забезпеченню ефективного виконання судових рішень на практиці та фактично призводить до затягування виконання судового рішення, що порушує право позивача на ефективний судовий захист.
25. За практикою Європейського суду з прав людини захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
26. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі «Фуклев проти України» від 7 червня 2005 року).
27. При касаційному розгляді враховано устелену судову практику Верховного Суду з означеного питання (постанови від 14 червня 2018 року у справі № 922/4928/15, від 24 січня 2019 року у справі № 803/399/17 та ін.).
VІІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
28. Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, суди правильно засували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІІІ. Судові витрати
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 826/9139/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова