Справа № 640/6912/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
за участю
секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,
представника позивача Кірячок І.О.,
представника відповідача Скорженка А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Федорчук А.Б.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу про плату боргу (недоїмки) від 11 березня 2019 року №Ю-4824-25.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 18 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що ТОВ «Шахтарськтранс» дійсно на момент одержання спірної податкової вимоги знаходилось на обліку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, куди було переведено рішенням про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу від 29 грудня 2018 року №42317/6/99-99-07-06-01-15-ВПП. Проте, оскаржувана податкова вимога про сплату боргу була винесена відповідачем за період, коли ТОВ «Шахтарськтранс» був звільненим від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону №2464, зокрема щодо сплати єдиного внеску у період з 1 серпня 2014 року по 1 березня 2015 року, з огляду на те, що до 29 грудні 2018 року знаходився на обліку у Маріупольській ОДПГ ГУ ДФС у Донецькій області.
15.11.2019 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби просить апеляційну скаргу ТОВ «Шахтарськтранс» залишити без задоволення, а Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 - без змін.
У відзиві відповідач вказує, що пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» звільняє платників ЄСВ від відповідальності не в залежності від їх місцезнаходження, а в залежності від знаходження на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а з 01.01.2019 позивач перебуває на обліку у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Місто Запоріжжя не віднесено до переліку міст, де проводилася антитерористична операція, тому з 01.01.2019 у відповідача були підстави для застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату зобов'язань з ЄСВ.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що до 29 грудня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» знаходилось на обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Відповідно до рішення про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу від 29 грудня 2018 року №42317/6/99-99-07-06-01-15-ВПП, змінено основне місце обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» шляхом переведення до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
При цьому, відповідач вказував, що з 01 січня 2019 року позивач перебуває на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби 11 березня 2019 року сформував товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4824-25, відповідно до якої станом на 28 лютого 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені складає 2 184 259,87 грн., з яких сума недоїмки 1 374 270,86 грн., сума штрафу 1 526,47 грн., пені - 808 462,54 грн.
Незгода позивача із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону №2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, то знаходження позивача станом на момент прийняття оскаржуваної вимоги на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на підконтрольній території, свідчить про правомірність прийняття такої вимоги, адже у зв'язку із зміною основного місця обліку позивача відновлено обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску та можливість застосування до такого платника податків заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення вимог Закону №2464-VI.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин щодо виникнення такої недоїмки (боргу), позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).
Зокрема, пп. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Згідно п. 1 Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» № 219-VIII від 02.03.2015 постановлено внести до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2 - 3, ст. 11; 2014 р., N 44, ст. 2040) такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року N 1669-VII вважати пунктом 9-4.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Маріуполь.
Разом з тим, аналіз наведених вище норм свідчить, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є факт перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.
При цьому, на період перебування платника податків на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція зупиняється застосування до платників єдиного внеску дія норм статей 25 і 26 цього Закону.
Таким чином, наведене свідчить, що право на звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач як платник єдиного внеску мав у зв'язку з перебуванням на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Разом з тим, колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що станом на момент формування відповідачем оскаржуваної вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» перебувало за основним місцем обліку платника податків на обліку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу від 29 грудня 2018 року №42317/6/99-99-07-06-01-15-ВПП, яке прийняте у зв'язку з невиконанням позивачем вимог абзацу 4 пункту 64.7 статті 67 Податкового кодексу України.
Відтак, оскільки саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону №2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, то знаходження позивача станом на момент прийняття оскаржуваної вимоги на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на підконтрольній території, свідчить про правомірність прийняття такої вимоги, адже у зв'язку із зміною основного місця обліку позивача відновлено обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску та можливість застосування до такого платника податків заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення вимог Закону №2464-VI.
Щодо доводів апелянта про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4824-25 від 11.03.2019 винесена за період саме за період перебування позивача на обліку в органі доходів і зборів, який розташовано на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, а тому, він має бути звільнений від сплати єдиного внеску за такий період, колегія суддів зазначає, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.
Позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Водночас Верховний Суд у рішенні від 30 березня 2018 року у справі №812/292/18 (залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року) зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на час винесення спірної вимоги позивач не перебував на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, адже відповідно до рішення про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу від 29 грудня 2018 року №42317/6/99-99-07-06-01-15-ВПП, змінено основне місце обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» шляхом переведення до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а тому, колегія суддів приходить висновку, що вимога про плату боргу (недоїмки) від 11 березня 2019 року №Ю-4824-25 є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним, в даному випадку, виконано.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2019 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А.Б. Парінов
О.О. Беспалов